чим би дитя не тішилося, лиш би не плакало
![]() |
| Альбом: гульки і я |
![]() | Ви дивитеся стрічку друзів Увійти Створити рахунок у LiveJournal Дізнайтеся більше |
![]() |
| Альбом: гульки і я |

З головою поринути в життя і побут козаків, підкувати коня, з’їздити волами до млина, змолоти борошно і випекти хліб у печі за стародавніми рецептами. До музею-скансену «Козацькі землі України» у Вереміївці зможуть приїхати усі охочі, кому кортить відчути присмак і дух козацької епохи. За власні гроші зводить хутір уродженець села, мистецтвознавець і художник, лауреат Національної премії України імені Шевченка Володимир Недяк.
Хутір Тараса Бульби з живими експонатами відтворюють на Черкащині. Володимир Недяк у рідному селі Вереміївка робить приватний музей-скансен «Козацькі землі України».
Володимир Недяк, генеральний директор приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України»: «Я взяв за основу відомого літературного героя Миколи Гоголя «Тарас Бульба» і вирішив створити йому батьківщину. Років через 15-20 всі будуть знать, що на цій території у Вереміївці народився великий козацький полковник Тарас Бульба».
За три роки на хуторі постали три відреставровані діючі млини. Неподалік розкинулась садиба старого козацького полковника. Вже є п’ять комор, криниця, льохи під хату Тараса Бульби. Поряд – конюшня, вівчарня та хлів для волів. Усі будівлі зводять за тогочасною технологією. Знайти майстрів, які могли б працювати в автентичному стилі, непросто.
Олексій Федоренко, будівельник: «Найбільша проблема – це покрівлі з очерету, рогозу. Спеціалістів по цій роботі ми запрошуємо з Полтавської області. Там спеціалісти є. Їх діди вчили, вони дивилися».
Аби з точністю відтворити будівлі, устрій та колорит козацької доби, Володимир Недяк студіює сотні книжок. Ескізи малює сам. Експонати для музею збирає з семи років.
Алла Журба, директор з наукової роботи, головний хранитель приватного історико-етнографічного музею «Козацькі землі України»: «Це не просто буде музей під відкритим небом. Люди будуть приїжджати і жити в цих будинках, повністю з відтворенням інтер’єру тих давніх часів».
Перші мешканці садиби Тараса Бульби – кози, кролі, собаки та кінь, який пасеться у козацькому степу, засіяному рідкісним насінням різнотрав’я. У хліву врятовані від бойні воли Майор і Полковник. На хуторі постійно житимуть люди: конюхи, бондарі, мірошники, ковалі, знахарі, гончарі та пасічники. Автор домовляється із козаками, які живуть в степах Запоріжжя, аби переманити їх до справжнього козацького раю.
Взято звідси: http://rukotvory.com.ua/lang/uk/v-ukrajiці скрині мають органи-рецептори, які діють аналогічно нашому зору, нюху, слуху, дотику і таке інше. а провідники до цих рецепторів — наче нерви — замість зовнішнього світу, як у нас, підключені до того барабана, там у кутку хіба ви не помітили його?
— ні,— відповів я. справді, цей барабан, діаметром метрів зо три, стояв у глибині вертикально, наче зведене млинове колесо. через певний час я зауважив, що він надзвичайно повільно обертається.
— це їхня доля,— спокійно сказав професор Коркоран.— їхня доля, їхній світ, їхнє буття — все, що вони можуть осягнути і пізнати. там є спеціальні стрічки з зареєстрованими електричними подразниками такими, що відповідають тій сотні чи двом сотням мільярдів явищ, з якими людина може зіткнутися в найбагатшому на враження житті. якщо б ви підняли накривку барабана, то побачили б лише блискучі, вкриті білими зигзагами, наче пліснявою, целулоїдні стрічки, але це, Тихий, спекотні ночі півдня і гомін хвиль, форми тіла тварин і стрілянина, похорони і гульбища, смак яблук і груш, снігові завірюхи і корчі хвороби, і гірські вершини, і цвинтарі, і галюцинації марень — Ійоне Тихий, там цілий світ.
— ці скрині, тихий, підключені до штучного світу. цій,— показав він на першу,— видається, що вона сімнадцятирічна дівчина, зеленоока, з рудим волоссям, з гідним самої венери тілом. вона дочка державного діяча... закохана в юнака, що його вона мало не щодня бачить через вікно... і що стане її прокляттям. ось ця, друга, це — вчений. він стоїть на порозі відкриття загальної теорії гравітації, яка має силу в його світі,— в тому світі, межами якого є залізні стіни барабана,— і готується до боротьби, щоб довести, що правда на його боці, самітній, ще й майже сліпий, і він таки осліпне, Тихий... а там, вище, то член капланської колегії, він переживає тепер найтяжчі дні свого життя, бо втратив віру в існування своєї безсмертної душі; поряд, за перегородкою, стоїть... але не буду розповідати вам про життя всіх істот, яких я створив...