Шкiра леопардa

Давно вам любі френди не розповідав про те, як живемо у нашій мозамбікщині, тому давай думаю, сьогодні в двох словах так би мовити...

До нас приїхав український нейрохірург, Влад К-ков, живе у Мапуту, мабуть тут поки що і залишиться. Вже оперує, каже, що технічно Центральний Госпіталь Мапуту обладнаний гарно, як далеко не всякий госпіталь в Україні. Ясно, в Україні все купляється за свої, а тутка 95% все подароване. Але все одно приємно.

Мати їздила у ПАР, каже що ціни ростуть, правда кількість магазинів, шопінгів і приватних будинків (у деяких районах ледь не 70% власників – мозамбіканські нуворіші, самі у таких будинках живуть та ще їх здають бажаючим). А гроші де беруть? Хтось заробляє у бізнесі, хтось отримує хабарі, хтось бере позику у банку і за рахунок суб – аренди повертає кредит. У когось змішане фінансування.

Помер вінничанин Юрій Петрасюк, церебральна малярія, в останні 10 – 15 років викладав математику в Держуніверситеті ім Е. Мондлане. Пив, потім перестав. Був знаний серед громади, як «агєнт всєх розвєдок», бо заходячи у гості до колєгів – викладачів любив сказати серйозним голосом дивлячись у стелю «виключітє мікрофони». Був неагресивним диваком, навіть україномовним (коли хтів) хохлом, який зазвичай плазував перед кацапами. У Мозамбіку зараз залишилася його донька, кажуть, що у прострації. Чекаємо на приїзд дружини, яка мусить закрити всі справи і забрати тіло (попіл) в Україну. Одним викладачем з «совків» меньше. В принципі дядько був непоганий, хоча і з тарганами у голові.

У суботу ходили у кіно на Останній шанс, Харві зі старим і покоцаним Дастіном Ґофманом. «Термінал» із Зітою Джонс та Томом Хенксом звісно на 10 голів вишчий, але дивитися можна. Родзинка: польський сусід мами головної героїні і справді етнічний канадійський поляк, який живе у Льондоні, звати Robert Jezek. Глобалізація.

Френди, маю до вас НЕОБТЯЖЛИВЕ прохання, у Мозамбік десь через півтора – два місяці їде з Галичини одна моя добра знайома. Шо у неї можна такого гарного попросити привезти з України (українського – автентичного).

Дякую за пропозиції, самому нічого у голову не лізе.

Почну з того, шо моя мама їздила вчора у ПАР і як людина нє мєстная, знімаючи гроші з банкомата (АТМ по нашому), за якимсь прутнем дозволила, аби їй у цьому допомагав якийсь місцевий підорас бля нефайний африканець тобто. У результаті сьогодні рано вранці цей поц зняв з її рахунка деяке баблішко. Не багато, але неприємно, прийшлося дзвонити у банки, канцелювати її картки. При цьому дзвінок у Millenium BIM (капітали португальські та мозамбіканські) зайняв 18 хвилин, а у Barklays Moçambique (капітал ПАР) всього вісім. Вибираю Барклайз!

Ну, а всім добрим людям ще одне нагадування: ніколи і ні при яких обставинах не дозволяйте чужим людям допомагати вам у зніманні грошей, це дуже небезпечно!

Частина 2, сон на літовищі

Перед тим, як все ж таки заснути (і навіть ше рід час роблення бутербродів) говоримо на тему, що будемо робити, якщо зранку до нас підвалять якісь підораси з наїздами на тему: «це моя приватна власність, що ви тутка робите?!» Нагадую колезі та собі самому, що у Мозамбіку нема ніякої приватної власності на землю, вся земля належить народу, тобто і мені з ним, у такому ключі і збираємось проводити бесіду із можливими незваними гостями.

Лісове літовище, вид з космоса... 

Зранку прокидаємось не дуже то вже і рано, така тавтологія, близько 6:30, оглядаємось навкруги і бачимо дюни покриті лісом (за ними чуємо гуркіт океану), помаранчеве сонце, а також африканського дядька із собакою, який йде літовищем, але на нас уваги не звертає (це при тому, що ми закрили ворота літовища і ще замотали їх якимсь дротом, аби нас не турбували). Підходимо до дядька, він виглядає цілком не агресивним, синій комбінезон, типовий африканський guarda – суміш сторожа та двірника. Ми до нього добрий день, а він відповідає, що говорить лише на зулу. Англійською ні, португальською ні, лише на зулу. Питаємо де тут є туристичні лоджі. Він: «Шо?» Ми: «іТуріста»? Він: «Шо?» Ми: «кая?» (хата). Він: «кая міна?» (моя хата) Ми: «ну хоча б і твоя». Він: «та ж отамка» (показує рукою). Ми: «а туристична кая»? Він: «Шо?» Одним словом на тому і розішлися, дідько відкрив нам ворота і ми поїхали до покинутого кемпінга – лоджа, того біля якого не схотіли лишатися минулої ночі.

Далі буде...                         

З того часу коли я був маленький, а совіти увійшли у Афганістан, мені запамяталися історії, яка переповідала мама (а їй хтось ще їх розказав, не знаю чи реально «хавав Афган» чи ні). Так ось, з цих кухонних історій, пргадую таку (совок розказує совку): «я сьогодні у місті ТАКІ очі бачив!!!» Це від того, що жінки вже тоді ходили в Афганістані у паранжі...

Так і я сьогодні, зайшов у супермаркет і таку там попу побачив, що дійсно мрія поета, розкішна, невеличка, охайна, тугенько обтягнута у лилові лосіні – легінси, просто секс – бомбою була її власниця.

А зараз сижу і пишу вам ці нотатки при світлі свічки та монітора компьютера, бо у мене у хаті знову якісь негаразди з компьютером, а приватних електриків кликати не хочу, подзвонив у МозамбікЕнерго (ЕДМ), хай присилають техніків. Кобіта – диспетчер сказала подзвонити у 21.00, якщо ніхто не прийде, зараз буду дзвонити... Не буруть слухавку, німці позорниє... Сцуко лише зараз дозвонився, до того шукав на мапі дуже цікаві речі, рекомендую сайт http://www.360cities.net тіпа Гугл Земля, але здається, що краще...

Одним словом, 1-го травня, я з колегою та дружинами, як справжні буржуїни замість піти на демонстрацію трудящих, ломанули на природу, точніше у Слонячий Заповідник, розташований неподалік від Мапуту у місцевості під назвою Матутуїне. Сіли на позичений мікроавтобус Міцубісі Селіка і поїхали у бік пляжу – курорта Понта де Оуру, до якого всього 120 км з Мапуту, але половина дороги – лісом, отож потрібен джип, займає дорога до Понти десь 3 – 4 години (дивлячись хто як за власним джипом не шкодує).

Далі буде....

Subject: THINK TWICE BEFORE YOU LIE!

BOSS: "Sipho, do you believe in life after Death?"

Sipho: "No Sir"

BOSS: "Why not?"

Sipho: "Well, basically, there is no proof that it exists, Boss"

BOSS: "Well there is proof now."

Sipho: "Hai-bo! Seri-aaass?"

BOSS: "Yes absolutely. After you left early yesterday to go to your brother's funeral, he came here looking for you."

Sipho: "Eeishh..." (переклад: ой, бля...)

На вихідних був в ПАР, у Йоганнезбурзі, місто здалося мені дуже спокійним, не знаю чи це діє звикання до Африки чи дійсно було якось незвично мирно...

А між тим, 22 квітня у ПАР вибори (4-ті загальнонаціональні та демократичні), якби не невеличкі та дешеві банери з картону (куди там ПАР до цієї бідної України з її лайт-боксами по 500 баксів за добу), то і не згадав би, що виборці скоро знову зможуть розпочати стріляти та рубати один одного катанами (ножами для бушу / мачете).

На самих банерах написано або «Голосуйте за АНК», або якась чорна баба агітує проголосувати за «білий» «Демократичний альянс», або «Vote HOPE – vote COPE», останні – це дисиденти з АНК, які обіцяють надію. Якось все дуже нецікаво, без жодних родзинок. Ніяких тобі «Freedom Front» (але мабуть цівілізована бурська правиця агітує по бурській провінціії, у Йозі їй ловити нема чого). Про родзинки, таксист – мозамбіканець Жоау, який одружився з мозамбіканською ж мусульманкою і тепер став Мансур, розказував, що у Дурбані вже массово гинуть люди під час політичних розборок, комусь руку відрубали, комусь ще щось.

Розказував також про якогось підлого мозамбіканця, який під час останніх погромів (листопад 2008?) показував погромшикам хати ... мозамбіканців. Потім хтось з погромшиків почав вимагати, аби той сказав звідки сам понаєхав, ні і чікнули хлопаку, аби не зраджував своїх же...

На деяких заправках не було пального – страйк водіїв вантажівок. Хто працює – того або вбивають, або хоча б ламають йому машину. По ТБ обіцяють купу нових реаліті – шоу та крутять футбол.

У місті сила – силенна китайських шопінг – центрів (довгі бараки з червоної цегли з купою магазинів у яких нема навіть одного дзеркала, хоча може не Фенг Шуй). Але по тотих шопінгах ходить багато білого люду, португальців та інших ПАРівців. Дуже часто ті ж самі товари можна побачити у порівняно дорогих Woolworths та Trueworths, але в 4-5 разів дорожче.

У кіно нема чого дивитись, якісь або тупі комедії, або просто старі фільми, де були ті часи, коли я дивився у ПАР «Матрицю 2» через тиждень після її американського випуску...

Я дуже лінива людина, тому до сих пір не написав про поїздку у Кейптаун, яку мав у грудні – січні і за поради до якої дякую френду shupaka. Але як кажуть у тотому анекдоті, зараз буде, пані вчителько...

п.с.

бачив одного старенького ортодоксального єврея у високій шляпі і з довгим волоссям та одну родину, він – у кіпі та з дорогим мобільним, вона з троьома дітьми, схожа на карикатурну одеситку з російських серіалів.

http://rius.kiev.ua/france-2006/9

Вантажівка з причепом протаранила колону у якій їхав «Ленд Крузер» п. Тсванґірая, «крузер» тричі перевернувся, поліція перше що зробила, зарештувала людину з МДС, яка знімала результати аварії.

А  Тсванґірай вийшов швиденько зі шпиталю та переїхав видужувати у сусідню Ботствану, там у них президентом гарна людина Ян Кхама (син першого президента країни - Серетсі Кхами), тільки вчора його по CNN бачив, дядько літає на дельтоплані, має рускій самовар у кабінеті, інтелектуал, одним словом.  

Якщо це не робота падлюки Муґабе та його секретних служб, я буду сильно здивований.

Відео з місця аварії:

http://itn.co.uk/news/0117a58d67c3a74f58322a790f0106ad.html

Оскільки про її смерть згадав лише френд zambezian, то коротко про подію. Вчора вночі, у Зімбабве у авто аварії загинула Сюзан Тсванґірай, дружина Прем’єр – Міністра країни, голови Руху за Демократичні Зміни (МДС) Моргана Тсванґірая.

Вантажівка з причепом протаранила колону у якій їхав «Ленд Крузер» п. Тсванґірая, «крузер» тричі перевернувся, поліція перше що зробила, зарештувала людину з МДС, яка знімала результати аварії.

Судячи по фотці, у Моргана Тсванґірая можуть бути проблеми з шиєю, хребтом, короче Муґабе хоч і робить вигляд, що співчуває, дуже радий у душі (якщо має таку). У такі моменти думається, ну чому цей Муґабе не помре якмога швидше? Мабуть у Бога є якісь інші пляни для цього.

Якщо це не робота Муґабе та його секретних служб, я буду здивований.

Читати більше:

http://www.huffingtonpost.com/2009/03/06/tsvangirais-wife-killed-i_n_172557.html

http://www.nytimes.com/2009/03/07/world/africa/07zimbabwe.html?_r=1&hp

Знімка у шпиталю та відео місця аварії:

http://itn.co.uk/news/0117a58d67c3a74f58322a790f0106ad.html

Львівський художник Любомир Тимків, з яким я нещодавно познайомився через Мережу, надіслав збірку своїх поезій «Вухо», видану у 2007 у Львові, де в очі мені одразу ж кинувсь вірш, який і вам пропоную:

Окрім того, Любомир зараз художньо розписує церкву у селі Коти (Золочівський район) та веде блоґ http://first-day-cover.blogspot.com, який присвячений альтернативній філателії України, художньому конверту, тощо.

Отож шануйте Любка, читайте його поезії та відвідуйте блоґ.

Ваш,

АД

Невигадані історії з мозамбікського життя, 14.02.2009

Взагалі цей день прйшов у цьому році якось мляво. Може криза світова у тому винна, не знаю. Був в грудні – січні у ПАР, та ж сама історія: у Преторії всього одна (!) так, одна вулиця де у будинках висять кольрові гірлянди, якісь прикраси. На тій вулиці розташовані резиденції послів, різні фундації (будинок українського посла, наприклад, весь такий красивий, не скажеш, що у нас криза). У Кейптауні та ж сама історія – на все місто одна публічна ялинка (залізна труба і лише на висоті 10-12 метрів кілька ялинкових гілок). Імітація звісно, мабуть китайський пластик.

Їхав додому у Мозамбік у ніч з 31.12 на 01.01, не побачив жодної там ракети, петарди чи якоїсь іншої китайської новорічної дурні, що літає і вибухає. Хоча може у ПАР зараз заборонено пускати ракети, хто його знає?

Повернемось до сьогоднішнього дня Св. Велентина. Мій колєга Валентин рано – вранці (годині о 10-ій, але я ліг спати о пятій) звалив на пляж, обіцявся, що повернеться десь о пятій вечора та підемо вигулювати наших кобіт десь у ресторан. Вчора ще довго думали куди ломанутись: Крюгер Парк, слонячий заповідник, дуже далекий пляж, близький пляж, нікуди не їздити та прогуляти це бабло у ресторані (нажертися суші, наприклад), попрацювати, прокладаючи мережу там де вже її прокладаємо пів – року. Колєга звалив на пляж, а я поїхав купляти фару до мого авта. За одну фару вчора просили 220 долярів. Сцуко, це дорого, як на мене. Купив сьогодні у Ахмеда, що торгує тачками з Японіїї за 112, думаю, що непогано. Китайці просили 140 і не хотіли збавляти.

Короче, вибрався з хати вже після 22.00, на вулицях купа машин, кобіта хоче в китайський ресторан, приїхали, ресторан закритий. Симпотний хазяїн пан Янґ каже вибачайте люди добрі, якщо зараз не відпущу офіціянток, потім буду змушений розвозити їх додому на таксі. Ось, якби у мене був мікроавтобус із власним водієм. Треба Янґа познайомити з Ахмедом...

Прийшлося йти у «рускій» ресторан, який тримають два Івана, один литовець, інший бєларус, громадянин України, але живе у Севастополі, тому постійно каже хохли та хохляндія. Повбивав би. Виделок не несуть, ножів не несуть, хлоп – офіціянт приніс смачних пельменів (вареники також роблять, але не завжди) з ложками (!). Точно мене з кобітою переплутав з пяними «рускімі» моряками. На чай все одно йому пів – доляри залишив, у інший раз спитаю суворіше за виделки.

Поїхали істи морозиво у KFC. Воно у них гарне, мені подобається і в принципі дешеве. Півтора доляри стаканчик. Вже перевалило за північ, але KFC відкриті, хоча людей небагато. Повно непоганих мулаток, переважно у червоному вбранні, ловлю себе на тому, що розглядаю їх, замість дивитися на свою кобіту. У дверях KFC гамірно, якийсь поцан залупається з продавцями, кричить, що «покаже їм кийка», свого власного чи що? Ті йому кричать, що викличуть поліцію. Друзі і дівчина тягнуть поцана до машини, всі розходяться. Зустрічаю знайомого охоронця, колись разом продавали якісь «уокі – токі», заробили якусь копійчину. Розмови про життя – буття: «а він? Та ти що?! А вона? Та не може бути! Четверо онуків?». Йо-мойо, час і справді летить невпинно.

Хіт дня – купа мусульманських дівчат (я їх називаю Талібан Ейрлайнс, бо фантазую, що вони можуть бути там стюардесами) у червоних хустках. А їм їде, до речі, кожна друга – просто Жаді, лише попи у деяких завеликі. Правда у Джовані Антонеллі вона також не маленька. На віїзді з заправки (1 літр бензина у нас коштує десь 95 центів) стоїть купа хлопців – дівок (або міні – спідниця, або груди показує), хоча майже всі індо – пакістанського походження (росіяни кажуть індюки). Проїжаю і думаю, якщо спитатися у них, чи «племінницям Бін Ладена сьогодні можна ходити вдягнутими, як одаліски», то вони образяться, чи не дуже?

Мабуть образяться та проголосять проти мене фатву, як проти Рушді. Уявляєте, буду продавати вам ці ж самі тексти, але вже за великі грощі (у Португалії «Сотанінські вірші» коштували 100 баксів мяка обкладинка). Ви до цього готові?

№ 40 (568) 15 — 21 жовтня 2005

...Розвідник-нелегал — свого роду вищий пілотаж. І, звісно ж, найбільш закрита тема для преси. Дозвіл «засвітити» одного з нині живих колишніх розвідників-нелегалів було отримано від керівництва Служби зовнішньої розвідки України напередодні річниці з дня створення СЗР... 

www.dt.ua/3000/3150/51494

п.с.

афтар маскується, але думаю, що мова йде про ПАР та Кейптаун, там живе велика єврейська громада і розвіднику – єврею легко було би "заховатися" серед своїх. Мова про "неможливисть піти у посольство", тощо, думаю, що у статті для відвогу очей.

Дорогi друзi, я зараз знахожуся у ПАР, у Кейптаунi, живу в 200 метрах вiд океану, у недорогому готелi, де тусуються стриптизерки / секс – робiтницi (?) з колишнього совка (нацiональнiсть не виясняв, аби не свiтитися).

Якщо кому щось треба конкретне, пищiть на мило / особисте повiдомлення.

Ще раз усiх з Новим Роком & Рiздвом.

«Радужные люди» – именно так называется выставка живописи, которая открылась в пятницу, 5 декабря, в Музее частных коллекций имени Блещунова (Одесса). Названием выставка обязана не столько цвету кожи героев картин (они в основном темнокожие), сколько их внутренней жизнерадостности.

КИЇВ. (УКРІНФОРМ). Дії української сторони в постачанні озброєнь у Кенію повністю відповідають міжнародному праву. Про це УКРІНФОРМу повідомили зі служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України ім. Вернадського, що відстежує ситуацію навколо захопленого 25 вересня піратами Сомалі судна "Faina".

Вантаж за контрактом поставлявся Міноборони Кенії українським спецекспортером: дочірнім підприємством держкомпанії «Укрспецекспорт» - державною госпрозрахунковою зовнішньоторговельною та інвестиційною фірмою «Укрінмаш» - виключно для потреб кенійського оборонного відомства. Причому, це була вже третя поставка за даним контрактом, перші дві успішно виконані в 2007 році із дотриманням таких же стандартних процедур морського фрахту, і жодних особливих коментарів в пресі вони не викликали, відзначають в аналітичному підрозділі НБУ ім. Вернадського.

Як вже повідомляв УКРІНФОРМ із посиланням на дані РНБО України, вантажне судно «Faina» під прапором Белізу, що належить панамській компанії Waterlux, виконувало комерційний рейс зі спеціального морського порту Октябрськ (м. Миколаїв, Україна) до морського порту Момбаса (Республіка Кенія). Екіпаж судна - 21 моряк, з яких 17 - громадяни України, 3 - Російської Федерації і 1 - Латвії. Вантаж судна: 33 танки Т-72М1 і Т-72М1К; 6 комплектів 14,5 мм зенітно-кулеметних установок ЗПУ-4 із запасними інструментами і приладдям (ЗІП); 150 комплектів гранатометів РПГ-7В із ЗІП; 6 одиниць бойових машин БМ-21 «Град»; 8 788 одиниць 125 мм боєприпасів ВОФ-36; 5 000 одиниць 125 мм боєприпасів ВБК-10; 18 490 штук виробів 4С20 (комплекти елементів динамічного захисту танків).

З моменту захоплення судна піратами, компетентними державними органами України, за участю ВМС країн НАТО і РФ, вживаються заходи щодо контролю за розвитком ситуації на захопленому судні "Faina" і розробляються шляхи її врегулювання.

Давно я вам френди ніц не розказував про Мозамбік, між тим у нас сталася купа цікавих і не дуже цікавих подій.

1. У суботу, 20 вересня, у місті Бейра розбився легкий південно – африканський літак, на борту мав 06 осіб: пілот, ко-пілот, пассажири. Всі вони загинули: пятеро чоловіків та одна жінка.

2. У понеділок, 22 вересня, поліція заарештувала екс – міністра МВС, п. Алмеріну Маньнже (Almerino Manhenje), якого звинувачують у розкраданні / нецільовому використанни грошей МВС у розмірі 220 більйонів метикалів (9 мільйонів долярів). Пан Маньенже навчався у Кіргізії та у Київській Академії Військово – Повітряних Сил (він колишній пілот – винущувач). У останній час був головою "Ассоціації Мозамбіксько – Російської Дружби". Доколє?

http://oficinadesociologia.blogspot.com/2008/09/oito-arguidos-do-ministrio-do-interior.html

http://macua.blogs.com/moambique_para_todos/2008/09/detido-ex-minis.html

3. У Мапуто почав виходити безкоштовний тижневик "A Verdade" (Правда), тиражем у 50.000 екземплярів, що більше, а ніж уся інша мозамбікська преса разом.

Андрис Фентер: "У Украины и ЮАР много общего"

Чрезвычайный и Полномочный Посол ЮАР в Украине господин Андрис Фентер уверен, что у сотрудничества между нашими странами прекрасное будущее. Об этом и разговор с журналистами "КТ".

Александр Сергий "Версии.com", Владимир Скачко

http://versii.com/news/155902

Одесса и Кейптаун станут побратимами

Одесса и Кейптаун станут побратимами. Об этом стало известно на встрече мэра Одессы Эдуарда Гурвица с Чрезвычайным и Полномочным Послом Южно-Африканской республики в Украине Андрисом Фентером.

Игорь Столяров, Одесса.

http://www.odessa.ua/news/15158

Алжазіра по-англійськи про африкаанерських ультраправих (Євген Терребланш, AWB), тощо.

http://www.youtube.com/watch?v=wppyrojwEfQ

Зайшов я вчора в шоппінг «Shoprite» купити сосисків і зустрів південно –африканського співака Еріка Пенні Пенні (Penny Penny), 10 років тому, я слухав його музику, він мені нагадував шведа Дра. Албана. Відповідно сфотався з пациком на пам´ять.

У ПАР Еріка троха дискримінують, адже він не зулу і не коса, а шангане. У Мозамбіку – це еліта ФРЕЛІМО та країни, а у ПАР їх вважають майже за іноземців.

Альбоми:

http://www.afromix.org/html/musique/artistes/penny-penny/index.en.html

Подивитися на YouTube:

http://www.youtube.com/watch?v=3FZbGG3WVnE

Зайшов сьодні у лобазъ “Woolworths – Luz”, а там сало лежить, правда називається якось не по людськи, “chouriço sem piri – piri”, але справжнє сало, за ціною 11,35 у.о / кг. А поруч лежить таке самісеньке сало, але вже написано “toucinho” за ціною 15,70 у.о / кг., тому я собі тихенько взяв 700 грам тотого “chouriço”, заплатив 8.08 у.о. (десь 39 гривень), може і багато, але у нас сала тутка майже нема. Майже.