Шкiра леопардa

Як “ефективний менеджер” Саруман, перемiг совiцьке бидло…

Лазив тутка мережею та натрапив на iнформацiю про те, що у молодостi британський актор Christopher Lee (Саруман у “Володарi Перстнiв”) добровольцем зголосився у фiнську армiю, аби бити совiти. Приємно, що не всi европейцi тих часив були про-сталiнськими лiваками...

п.с.

Це ж майже готовий сюжет для комiкса, дарую iдею!

п.п.с.

Оскiльки поцрiоти.ру нeнавидять трилогiю Толкієна за “лiберастiю”, то якраз у цiй iсторії всьо, як у московiтiв: “ефективний менеджер” Саруман, перемiг совiцьке бидло. А чо, пaбєдiтєлєй же нє судят :-)

Бонус:

Winter War (Talvisota) (1989) with English subtitles (1/19) – HD quality

Давно вам любі френди не розповідав про те, як живемо у нашій мозамбікщині, тому давай думаю, сьогодні в двох словах так би мовити...

До нас приїхав український нейрохірург, Влад К-ков, живе у Мапуту, мабуть тут поки що і залишиться. Вже оперує, каже, що технічно Центральний Госпіталь Мапуту обладнаний гарно, як далеко не всякий госпіталь в Україні. Ясно, в Україні все купляється за свої, а тутка 95% все подароване. Але все одно приємно.

Мати їздила у ПАР, каже що ціни ростуть, правда кількість магазинів, шопінгів і приватних будинків (у деяких районах ледь не 70% власників – мозамбіканські нуворіші, самі у таких будинках живуть та ще їх здають бажаючим). А гроші де беруть? Хтось заробляє у бізнесі, хтось отримує хабарі, хтось бере позику у банку і за рахунок суб – аренди повертає кредит. У когось змішане фінансування.

Помер вінничанин Юрій Петрасюк, церебральна малярія, в останні 10 – 15 років викладав математику в Держуніверситеті ім Е. Мондлане. Пив, потім перестав. Був знаний серед громади, як «агєнт всєх розвєдок», бо заходячи у гості до колєгів – викладачів любив сказати серйозним голосом дивлячись у стелю «виключітє мікрофони». Був неагресивним диваком, навіть україномовним (коли хтів) хохлом, який зазвичай плазував перед кацапами. У Мозамбіку зараз залишилася його донька, кажуть, що у прострації. Чекаємо на приїзд дружини, яка мусить закрити всі справи і забрати тіло (попіл) в Україну. Одним викладачем з «совків» меньше. В принципі дядько був непоганий, хоча і з тарганами у голові.

У суботу ходили у кіно на Останній шанс, Харві зі старим і покоцаним Дастіном Ґофманом. «Термінал» із Зітою Джонс та Томом Хенксом звісно на 10 голів вишчий, але дивитися можна. Родзинка: польський сусід мами головної героїні і справді етнічний канадійський поляк, який живе у Льондоні, звати Robert Jezek. Глобалізація.

Френди, маю до вас НЕОБТЯЖЛИВЕ прохання, у Мозамбік десь через півтора – два місяці їде з Галичини одна моя добра знайома. Шо у неї можна такого гарного попросити привезти з України (українського – автентичного).

Дякую за пропозиції, самому нічого у голову не лізе.

Почну з того, шо моя мама їздила вчора у ПАР і як людина нє мєстная, знімаючи гроші з банкомата (АТМ по нашому), за якимсь прутнем дозволила, аби їй у цьому допомагав якийсь місцевий підорас бля нефайний африканець тобто. У результаті сьогодні рано вранці цей поц зняв з її рахунка деяке баблішко. Не багато, але неприємно, прийшлося дзвонити у банки, канцелювати її картки. При цьому дзвінок у Millenium BIM (капітали португальські та мозамбіканські) зайняв 18 хвилин, а у Barklays Moçambique (капітал ПАР) всього вісім. Вибираю Барклайз!

Ну, а всім добрим людям ще одне нагадування: ніколи і ні при яких обставинах не дозволяйте чужим людям допомагати вам у зніманні грошей, це дуже небезпечно!

Частина 2, сон на літовищі

Перед тим, як все ж таки заснути (і навіть ше рід час роблення бутербродів) говоримо на тему, що будемо робити, якщо зранку до нас підвалять якісь підораси з наїздами на тему: «це моя приватна власність, що ви тутка робите?!» Нагадую колезі та собі самому, що у Мозамбіку нема ніякої приватної власності на землю, вся земля належить народу, тобто і мені з ним, у такому ключі і збираємось проводити бесіду із можливими незваними гостями.

Лісове літовище, вид з космоса... 

Зранку прокидаємось не дуже то вже і рано, така тавтологія, близько 6:30, оглядаємось навкруги і бачимо дюни покриті лісом (за ними чуємо гуркіт океану), помаранчеве сонце, а також африканського дядька із собакою, який йде літовищем, але на нас уваги не звертає (це при тому, що ми закрили ворота літовища і ще замотали їх якимсь дротом, аби нас не турбували). Підходимо до дядька, він виглядає цілком не агресивним, синій комбінезон, типовий африканський guarda – суміш сторожа та двірника. Ми до нього добрий день, а він відповідає, що говорить лише на зулу. Англійською ні, португальською ні, лише на зулу. Питаємо де тут є туристичні лоджі. Він: «Шо?» Ми: «іТуріста»? Він: «Шо?» Ми: «кая?» (хата). Він: «кая міна?» (моя хата) Ми: «ну хоча б і твоя». Він: «та ж отамка» (показує рукою). Ми: «а туристична кая»? Він: «Шо?» Одним словом на тому і розішлися, дідько відкрив нам ворота і ми поїхали до покинутого кемпінга – лоджа, того біля якого не схотіли лишатися минулої ночі.

Далі буде...                         

Після того, як френд mykolap порадував сибірським перекладом вірша Юрія Нестеренко, я вирішив викласти мій португальський переклад. Перкладати було важко, адже я намагався залишити не лише зміст, а й таку – сяку риму. Хто знає португальський чи еспанський, ваші зауваження – бень – віндуш....

Eu que fuzilei Che Guevara!

Eu que fuzilei Che Guevara,

Atacava a “La Moneda”,

Condenava o comissário,

Meti a bomba nas comunas sede.

Foi o meu avião na madrugada,

Apoiava o avanço do Franco,

As janelas do Conselho Supremo,

Em Outubro eu metralhava.

Escravos hereditários –

Sem propósito ficam histéricos!

Sou o responsável, otários

Pela morte de cada vermelho.

Nem estremece a mão,

Que atirou no comissário

Nesta guerra centenária:

Responsável não sou em vão!

Pela gente em GULAG torturada,

Pelas almas na prisão extintas,

No local das bandeiras rubras,

Serei sempre a coluna quinta.

Estarei nas ordens da NATO,

Em cada bala, bomba ou cruzeiro míssil,

Até ver os monstros vermelhos,

Do planeta sejam extintos.

Que venham escravos saloios

Por pegajosa adoração embriagados –

Tomo a responsabilidade

Por cada vermelho esmagado!

Nem estremece a mão,

Que atirou no comissário

Nesta guerra centenária:

Responsável não sou em vão!

(c) Yuriy Nesterenko, Maio de 2009

http://yun.complife.ru/1st.htm

По сибірьськи:

http://volgota.com/rasstrieliavshy-ia-sam-chie-gievaru

У грецькій православній церкві Св. Архангела Гавриїла, у ніч з суботи на наділю була проведена всенощна з присутністю греків, українців, болгар, ефіопів та росіян з посольства (але без значків путєна, що є нєпорядок).

Нарід розкупив свічки, тому мені лишилися останні, аби поставити за здоровля та за упокій. Співали дітки п. Людмили М. (ми про них кажемо «дєткі поют, как мьішкі плачут», але зараз голоси у них покращилися – ростуть дівки).

З Королівства Свазіланд приїхала п. Олена Дляміні – стовп тамтешньої української Дияспори – вона та її 3 сина – це 70% української громади країни. Старшого Тараса не привезла, бачив лише Стівена, прізвище Дляміні означає, що королівських кровей, за законом також має право на українське громадянство, може через Н років буде нашим українським обамою, хто зна...

Ми свої пофарбовані яйця звісно забули у хаті, хоча нафарбували щось 40 штук, але до писанкарства нам ще далеко, просто лушпайками цибулі...

А Гуччі, щоб ви знали, плаґіатом займається, краде орнамент українських писанок і вишиває їм свій одяг, ось порівняйте писанки та одяг:

http://www.trenddelacreme.com/2008/12/pysanka-by-gucci.html

Шануймося!

Знімка: не Великоднева, але цьогорічня....

1. Десь на минулому тижні один з моїх френдів спитався, чому багато інших френдів написали схвальні відгуки про фільм "Мільйонер з нетрів", що ви мовляв знайшли цікавого та нового у тотій стрічці.

Питання мене троха неприємно вразило (френда прошу не ображатись, адже не френд вразив, а лише його питання), тому вирішив написати свої візії про фільм та про все інше.

Мені фільм сподобався тим, що він дає портрет щоденного індійського суспільства, портрет звісно, що не статичний, бо і суспільствло не статичне. До того, подібні портрети свого суспільства вже робили бразильці у стрічках "Центральний Бразильський" (пам'ятаю, як я був роззлючений, коли у одній київській російськомовній газеті прочитав абсолютно ідіотське порівняння "Central do Brasil" з "Просто Марією"), "Місто Бога" чи навіть "Елітні війська". У росіян є просто чудовий фільм "Точка", режисера українського походження - Мороза. І він точно також не викликав жодного зацікавлення у росіян, навіщо, якщо розповідає про повій та гастрабайтерів. Середньому російському Васі (українському також) - це нецікаво, йому подавай гламур, тьолок Абрамовіча, Аліну Гросу та прочих пістобратій....

Ми (пост - совок) не здатні зняти картинку нашого буденного життя, аби воно було нам же самим цікаве. Не кажу про іноземців, аби нам самим то було цікаво. Я впевнений, що "Центральний Бразильський" чи "Мільйонер з нетрів" - вони цікаві бразильцям / індусам. Це фільм про них, про їх життя, про їх суспільство.

Коли молодий український режисер Мирослав (?) Кобильчук зняв 1-шу українську страшилку, "Штольню", підори (геям прохання не ображатись) з МінКультури йому не виділили не копійки з 5 мільйонів гривень, які у той час мали у фонді на підтримку українського кіно. Мені привезли фільм у Мозамбік, я погоджуюся, що він дуже вторинний, але якщо не давати гроші ні на що, то як же українці знімуть щось первинне? Загадка...

2. нарешті подивився "Залюднений острів", непогано, може і примусить якусь кількість росіян задуматися про те чи "вони живуть у середині, чи на поверхні сфери, до якої можна прилетіти і яку можна полишити". Спец - ефекти звісно, що галімуваті, але як для росіян, то нічого. Дуже сміявся, коли у титрах побачив, що Бондарчук висловлює подяку МінОборони України, міністру Гриценку та іншим генералам, полковникам, а також чисельним офіцерам, прапорщикам та навіть солдатам ЗС України. Жаль, що у час виходу фільму ніхто з френдів не розвив цю тему, бо це ж типовий випадок "бандєрской дівєрсії" по стрильбі у жопу Путєну. Він країну з колін піднімає, а украинцьі Бондарчук – Гріценко йому гадят...  

Інформації так багато і вона надходить та міняється так швидко, що пишу коротко.

1. Деякі френди (і Покальчук) кажуть, що «Грузія / Саакашвілі самі винні, а Украіні не треба влазити у конфлікт».

Мабуть вони ніколи не чули про Антибільшовицький Бльок Народів (АБН) та про солідарність проти агрессора. До того ж, ситуація у Грузії – лише генеральна репетиція сил проти України, думаю, що Крим вже вирішили у нас забрати, теперка будуть лише готовити терени для удару. І можемо зрадити Грузію, можемо прихилити коліна перед мєдвєдом, все одно ніякого зиску від цього не матимемо. Тому краще допомагати Грузії.

2. Українській армії не варто будувати / розвивати літунство та ВМС, все одно літовища легко розбомбити, а кораблі потопити. Замість них треба розвивати протеповітряну оборону (аби добре збивати російські літаки), винищувачів танків (брати приклад з військовиків Хезболли), закупляти та розробляти власні безпілотні літаки – розвідники, створювати диверсійні группи та особливо народну самооборону (лише добровольців).

Запости Бандеру до свого LJ журналу!

Ось, трошки попрацював над обкладинкою “Українського тижня”.

 http://www.ut.net.ua

Кросавчег Shuher Smit подав такий ось анекдот:

Водят Януковича по картинной галерее:

- Это "Последние дни Помпеи".

- Да я вижу, реальное попадалово... Помню как-то на зоне канализацию прорвало...

Насмiшило так, що переклав на портуґальську, смiялися колеги:

ProFFessor Yanukovich tem uma visita guiada pelo museu.

— Este quadro aqui, é “Últimos dias da Pompeia”.

— Ya, meus, realmente estão na merda. Lembro uma vez na prisa rebentou a canalização...

Знову один френдик, Svensk Vanja дав лiнка на поцаватого Kpьілова i знову я замутив трiшки вiршикiв (писав сидячи на роботi i думаючи: коли вже настане 17:30, аби нарештi розпочати п´ятницю, o dia do homem)...

За что Крыленков любит галопередол?

За то что помогает ясно мыслить,

За то что заменяет стол и дом,

за то что улучьшает недомыслие.

Ведь как приятно у соседа в глазу,

наименьшую соринку рассмотреть,

потому как х@й с ней, с родовой избой,

Подивився позавчора фільм «Пан Брукс» (Mr. Brooks (2007)), там герой Кевіна Костнера – багатий бізнесмен страждає шизофренією, тому вбиває людей, його донька – студентка вбила коханця, а поліцейський інспектор Демі Мур ніяк не може розлучитися з розбещеним чоловіком.

А вчора подивився Walkout (2006) – історія про боротьбу школярів мексиканського походження за свої права у Лос Анжелесі 1968 року. Дуже цікаво – ніхто нічого не віддає без боротьби, це вже я про нас і паскудний France24.

Житель Тюменской области сломал нос германскому вице-консулу

Крупная драка произошла в городе Ирбите Свердловской области между жителем Тюменской области и вице-консулом Генерального консульства ФРГ в Екатеринбурге Максом Мюллером. Как сообщил ИТАР-ТАСС руководитель пресс-службы ГУВД Свердловской области Валерий Горелых, инцидент произошел в воскресенье. B результате вице-консул был доставлен в Центральную районную больницу Ирбита с открытым переломом носа.

http://news.mail.ru/society/1391192

Заналізувавши всі Ваші зауваження (всім дуже дякую, мабуть не назву нікого, аби не ображати тих, кого не назву, бо список був би великим), дорогі френдики, прийшов до висновку, що мабуть найбільш збалансованим списком Топ – 10 Найвидатніших Українців буде той, що надаю нижче (ви поміркуйте у вихідні, а у понеділок я буду готовий обґрунтувати всіх і кожного).

п.с. для тих френдиків, яки вважають, що Мазепа / Бандера / Шухевич – це дуже радикально, прочитайте у мережі про Піма Фортейна (Pim Fortuyn), «голяндця номер один», у цій супер-бупер-гіпер толерантній країні.

Хороших вихідних!

Mій новий Топ – 10 (практично кінцева, дyyyуже досконала, як на мій смак, версія).

1. Володимир Великий – Князь – хрестив Україну.

2. Тарас Шевченко – Поет – він наше все!

3. Іван Мазепа – Гетьман – перший символ анти – колоніяльних змагів.

4. Григорій Сковорода – Філософ – найбільший український філософ.

5. Степан Бандера – Політик – "Наша влада буде страшною для наших ворогів".

6. Леся Українка – Поетка – перша українська феміністка.

7. Євген Патон – Вчений – батько сучасного елетричного зварювання.

8. Михайло Грушевський – Історик / Політик – голова Центральної Ради.

9. Олександр Довженко – Режисер Кіно – найбільший український кінематографіст.

Дорогі, френдики,

Навіть не чекав що моя скромна пропозиція викличе стільки ентузіазму у Вас, дорогі френдики. Після того, як я прочитав 95% коментарів (hojja-nusreddin вибачай, але ти троха притомив), то вирішив дещо змінити мій Топ – 10, теперка він буде виглядати таким чином:

Mій новий Топ – 10 (майже кінцева, дуже досконала, як на мій смак, версія).

1. Володимир Великий – Князь – хрестив Україну.

2. Тарас Шевченко – Поет – він наше все!

3. Іван Мазепа – Гетьман – перший символ анти – колоніяльних змагів.

4. Григорій Сковорода – Філософ – найбільший український філософ.

5. Степан Бандера – Політик – "Наша влада буде страшною для наших ворогів".

6. Леся Українка – Поетка – перша українська феміністка.

7. Володимир Вернадський* – Вчений – засновник вчення про ноосферу.

7. Борис Патон – Вчений – батько сучасного зварування, найбільший український винахідник.

8. Михайло Грушевський – Історик / Політик – голова Центральної Ради.

9. Роман Шухевич – Політик / Військовик – головний командир УПА.

10. Віктор Ющенко – Політик – "мотор" Помаранчевої Революції.

* але не знаю що робити ось з цим:

Общественные взгляды

Не смотря на то, что Владимира Вернадского на Украине считают украинским учёным, он в 1918 году отказался принять украинское гражданство от гетмана Павла Скоропадского^[1] и считал себя русским человеком^[1], отстаивал единство России и противостоял украинцам-самостийникам, как австро- и германофилам^[1].

Владимир Вернадский также негативно относился к украинизации 1920—1930-х годов, считая её насильственной^[1]. Своим главным культурно-общественным заданием он считал сохранение русской культуры на Украине^[1], объединение украинцев, которым дорога русская культура, и развитие связей с российскими научными учреждениями^[1].

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%2C_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Пропонуйте свої „Топ – 10”!

п.с.

у якості гуманітарної допомоги братам нашим меньшим, москаликам, пропоную створити Топ – 10 "Велічайших руССкіх", можете зацінити мій власний Топ - 10.ру

1. Владимир Путен – Богъ – этимъ сказано всё.

2. Моисей – Пророкъ – сынъ Бога – "мой сей (мальчик)" сказалъ Путен, вылавливая маленького Моисея из Москвы – реки.

3. Махатма Ганди – Гуру – собеседникъ Великого Путена.

4. Иван Грозный – Царь – самый грозный из руССких царей.

5. Екатерина Великая – Царица – самая лядовитая из руССких цариц.

6. Владимир Ленин – Вождь – создатель руССкого комунизма.

7. Иосиф Сталин – Вождь – создатель руССкой коммунистической империи.

8. Дмитрий Менделеев – Учёный – изобретатель руССкой водки.

9. Кони Путен – Лабрадор – будующий президент РоССии.

Во вторник в матче 1/4 финала “Ролан Гаррос”, cербка Елена Янкович (4-й номер посева) встречалась с представительницей Чехии Николь Вайдишовой (6). Встреча закончилась со счетом 6:3, 7:5 не в пользу 18-летней Вайдишовой, которая в 2006-м добралась в Парижe до полуфинала.

Янкович, лучшим результатом которой на “Ролан Гаррос” до этого года был выход в третий круг, в полуфинале сразится либо с бельгийкой Жюстин Энен (1), либо с американкой Сереной Уильямс (8).

http://news.mail.ru/sport/1350294

 

напоследокъ:

Сербка, слaвянка и просто красивая девушка Елена, съ каноничной фамилией Янковичъ (совсемъ чуть – чуть не дотянула до Януковичъ), победивъ НАТОчешку, в финале срозится съ жыдо – бельгийкой или съ жыдо – негритянкой.  Думаю, надо поддержать иССконницу!!!

Бруталістично – сленґовий переклад на портуґальську мову (використовується портуґальський та анґольський сленґ), історії про Червону шапочку

 
Chapeuzinho vermelho e Lobo mau

Chapeuzinho vermelho não se chamava de chapeuzinho vermelho porque andava de chapeuzinho vermelho. Além do chapeuzinho vermelho que ela usava no Inverno, ela também usava um capote vermelho no Outono, um boné vermelho na Primavera e um lencinho vermelho no Verão. Durante todo o ano ela usava as cuequinhas e sutiã vermelhos. Ela era uma morena de cortar a respiração e adorava tudo que era vermelho, quem sabe, se calhar a garina era uma comuna (olha, a minha esposa odeia tudo que é vermelho, mas ela não é dessa estória).

Alem disso, ela não se importava, se outros lhe chamem de chapeuzinho, ou de chapéu ou até de chapelão, que até era um bocadinho demais, roçava o insulto. Ela gostava de vadiar nos bosques, espiar o Lobo mau e provocar o gajo. Ora veja, ela trazia uns queques para a sua avosinha (a garota pensava numas quecas valentes, de certeza). De propósito, metia-se nums atalhos malucos (tipo procurava o caminho mais curto até a velhota). De propósito não dava à caçador, que era um betinho e militava no PP. Chapeuzinho vermelho adorava o Lobo mau pela sua brutalidade, falta de maneiras e look predador.

Embora o próprio Lobo mau já cagou nela à muito tempo, para não ter jazes com o caçador, ela sempre procurava uma oportunidade para provocar o Lobo mau.

Lobo mau estava escondido nos arbustos, onde tentava sonhar com uma ovelhinha pobre, ou então uma pastora virgem. Mas Chapeuzinho vermelho também cagava para os desejos dele. Um dia ela reuniu toda a sua roupa interior vermelha no cestinho, disse a mãe que mudava de casa, disse adeus à avo, deu em estalo ao caçador e foi viver no covil do Lobo mau. Primeiro, ele tentava fugir e explicava à ela, que juntos eles nunca poderão ser felizes. Mas Chapeuzinho vermelho sabia muito bem o que e a quem ela queria. Lobo mau fazia caretas, ameaçava suicidar-se, ela coçava atrás das suas orelhas e mordia o no nariz. E o Lobo mau rendeu-se. E eles viviam muito tempo juntos e eram felizes. E Chapeuzinho vermelho também cagava naqueles que a acusavam de ser zoófila. Porque na realidade, Lobo mau era um moreno brutal e desenvergonhado, ele tinha um sorriso selvagem e ficava aos seus pés, calçados de sapatinhos vermelhos, feito um tapetinho exótico. 

Claro, de vez enquanto, ele tinha que rugir e dizer palavrões para ela não fugir, mas em geral, eles passaram longos e agradáveis anos na companhia um do outro.     

Оригінал українською тут

Файний варіант афро – американською читайте нижче!