Про ґамарджоба та мадлоб(т)
– Ти що, син вiслюка, не бачиш, що це щебень з Астраханi, вiдiйди на кiлька метрiв i там буде наша, грузинська земля!
Три останнi мiсяцi у Мапуто товарищував з двома грузинськими лiкарями, просто супер – класнi чуваки. Мабуть насмiявся за цi 3 мiсяцi рокiв так на декiлька уперед. Вивчив кiлька слiв: ґамарджоба (чув i ранiше) та мадлоб(т) – дякую, т – це коли дуже ввiчливо. Взагалi дiзнався трохи бiльше про Грузiю, про культуру, про людей, про нелюдей, про пiдступну сусiдку Арменiю, тощо.
На превеликий жаль зараз хлопiв повiдправляли у провiнцiї, так що нашi п´ятничнi зустрiчi припинилися...
Для мене вiдмiннiсть мiж грузинами та українцями проявляється у однiй єдинiй фразi фiльма "Паспорт" (реж. Георгiй Данелiя):
– Ти що, син вiслюка, не бачиш, що це щебень з Астраханi, вiдiйди на кiлька метрiв i там буде наша, грузинська земля!
Отойво ж...
п.с.
15 хвилин тому бiля офiса стрiляли з АКМ, iде сильний дощ i думаю, що з сусiднього полiцiйного вiддiлення хтось хтiв втекти...
