Шкiра леопардa

Заголовок: Медведь напал на работников цирка

http://news.mail.ru/incident/2988480

Долго думал, то ли случилось чего в Думе, то ли в администрации презика.ру...

Мене днями зогфрендив ошмьоток обломок_iмперії, сьоднi зайшов до нього у жж, виявилось, що це його “2-блог для чтения enemy-ленты”. Ну, думаю, зараз залiзу у стрiчку, буде не проштовхнутися вiд dead_voice чи dobrovoletz. А насправдi я сусiдствую там з drugoi та vaxo.

Ось i зрозумiй льогiку кaцапíв. Одно слово, що не люде.

Пообiдав у росiйському ресторанi "Velhos Amigos" (серед росiйськомовних рибалок знаний, як "Два Iвана").

Сижу, їм сало, баклажанну iкру та солонi баклажани, чекаю на пельменi (вареникiв не роблять) i слухаю розповiдь (за жизнь):

- А он єму блядь нахуй i говорiт можешь chamar polícia нахуй блядь ... он такой блядь нахуй крєпкiй блядь ... что крiчiт ladrão, ladrão, а всё блядь напрасно блядь. Тюх его нахуй по башкє нахуй i fugiu.

Португалський журналiст Жузе Мiлязеш (José Milhazes) привiз з села Прєчiстоє (де бiо – родина утримує Александру Циклаурi) цiкаву знiмку: офiс Единой России знаходиться у одному будунку з трунними майстрами (труна = гроб).

Це якись сигнал?
(клiкабельне)

http://darussia.blogspot.com/2009/07/curiosidades-de-pretchistoe.html

В «молочной войне» между Кремлём и Минском наступило перемирие, но это не значит, что все квадраты вернулись на свои круги. Лукашенко опять повезло: Путин попытался вырыть ему яму не с той стороны. Без рижских шпротов и грузинского вина жизнь становится менее красочной, но остаётся терпимой. А вот без общедоступного молока можно потерять не только человеческий, но и более глубокий свой облик. Из млекопитающего вновь стать рептилией. Понятно, что россияне с таким поворотом не согласятся. Пусть уж лучше власти сражаются хотя бы на крабовых палочках. Обжёгшись на молоке, Кремль будет теперь дуть не только на газовую горелку.

http://naviny.by/rubrics/opinion/2009/06/26/ic_articles_410_163337

Справжнiй лист IР тренера по боксу до Федерацiї Бокса Мозамбiка, без коментарiв (мої лише пiдкреслення)

Dear Mr. President of Boxing Federation of Mozambique

Пишу на русском языке, так как пытался связаться уже с Вашей Федерацией на английском и испанском языках. Мой английский, как и испанский язык, к сожалению, далёк от совершенства и, боюсь, мне не удалось достаточно убедительно изложить то, что хотел бы Вам сказать... Думаю, в Вашей стране нет проблемы найти человека, знающего русский язык, которому, по-видимому, не составит труда перевести для Вас моё письмо возможно близко к тексту.
 
Professor and Boxing couch from the ex-USSR

Хоть россияне и схожи во многом с украинцами, но все же у нас есть различия. Мы по-разному относимся к жизни и тем обещаниям, которые даем. В России принято так: раз уж ты договорился с людьми – умри, но сделай. Я к таким отношениям привык. Так воспитан. В Украине все немного иначе.

Сами по себе украинцы – трудолюбивый и талантливый народ. Еще начиная с советских времен все лучшие кадры, которые были в Украине, направлялись в центр, потому что было одно государство! Людей с Украины забирали в Москву. И не только с Украины. Этот процесс был во всем Союзе. Но в Украине – особенно.

Возьмем 80-ые годы: многие министры союзного значения, по сути дела, были с Украины. Братченко – Минуглепром – Украина, Казанец – металлургия – Украина... Я сейчас могу многих перечислить, которые пришли из Украины. Могучие мужики были, толковые, умные. Потому и стали союзными министрами.

Да это и в привычке, традиции украинской – жить обосновано, красиво, чисто. Вы ездите по Украине? Все хатки побелены, все заборчики сделаны аккуратно, крыши починены. А поезжай в российскую глубинку! Не в усадьбы новых русских, а в деревни… Видели, какие заборы? Дворы, как будто после бомбежки, по улице в дождь не проедешь – увязнешь в земляной каше. Так и хочется спросить: «Ну что вы, не можете сделать забор, покрасить его?» «Можем. Но мы тогда уже не Россией будем!» Вот, в этом и разница! Мы, русские, люди соборные, мыслим широко, коллективно, по-государственному, нам не до заборов, не до улиц, не до крыш. А украинцы, мыслят иначе – о том, как сберечь свою хату, обустроить свой собственный мирок. В этом восприятии жизни и есть наша с ними разница. Поглубже надо смотреть. Вот в чем суть! Убедил?

Джерело:

http://www.rian.ru/interview/20090618/174728840.html

Знiмка:

Френди, у жж було створено ще одну спільноту, ціллю якої є негайне повернення Александри Циклаурі додому, у Португалію.

Не буду переповідати про сексову працівницю, яка любить «бєленькую» Наталію З., не буду про те, як ця бидломаса била Шану у перший же день по прибуттю на «родіну», про те, як закопували живими цуценят собачки Люсі, тощо.

Пропоную просто подивитись 14 знімків того сарая – барака, який, як переконують весь світ «поцріоти.ру» є хатою дуже навіть нічого, лише трохи кривобокою...

Тому прошу заходити / піарити / приєднуватися до спільноти sandra_parents, одним з головних модераторів, якої є Еlena Лebedeva, жінка яка багато пише про Грузію, проти Обами / КНДР, за Ізраїль / ЗСА, згадує багато інших та цікавих тем.

На знімці: маленька Александра Циклаурі (вік до 17 місяців), грається пустою пляшкою з пивoм, поцріоти.ру звісно скажуть, що «ну, ета нармальна, ми тоже ігралі». Зверніть увагу на брудні «ползункі», на погляд дивчинки і порівняйте з тим, як вона виглядала у Португалії. Коментарі потрібні?

Португальский журналіст Жузе Мілязеш, корреспондент агенства ЛУЗА та ТВ SIC на Маасквє пише про свою поїздку у Прєчістоє:

http://darussia.blogspot.com/2009/06/passem-finalmente-das-promessas-pratica.html

в двох словах: чоловіки у родині люблять бєлєнькую, умови життя – гірші за середні, ніхто родині ні у чому до сих пір не допоміг...

п.с.

Зато справжній ІРЧ, Андрєй, брат г-жи Зарубіної закопав ЖИВЦЕМ цуценят собачки Люсі, ну, там аби з ними «нє возіться»...

http://yar.kp.ru/daily/24304/498226

Російський блогер Radulova зібрала багато інформації про маленьку Александру Циклаурі (тато – український грузин), приєднуйтеся будь ласка до розповсюдження петиції за повернення дівчини до Португалії: http://redegb.com/xaninhanossa

У хаті де живуть родичі мами – секс працівниці нема центрального опалення, нама водогону, у дівчини немає власної кімнати (у португальському суді представники російського посольства брехали, запевняючи, що в Росії у дівчини будуть «не гірші умови життя»).

Блог руху «За Александру» (Pela Alexandra), португальською мовою: http://xaninhanossa.blogspot.com

Тут нещодавно португальський суд присудив повернути у Росію маленьку дівчинку, Александру, яку з самого малечку виховували португальські батьки Флорінда Віейра (Florinda Vieira) та Жоау Пінєйру (João Pinheiro) з міста Барселуш (звідти походить знаменитий півень, який жарений все одно закукорікав).

Біологічна мати віддала дитину на доглядання чужим людям та десь швендяла «влаштовуючи своє життя» довгих чотири - шість років (UPD: Наталію заарештувала еміграційна служба Португалії у притоні, де вона працювала у секс - індустрії). Дитина не доворить російською мовою, але її передали матері і вона виїхала в село Прєчістоє, під Ярославлем. У Ярославлі живуть родичі біологічної матері – Наталії, а також її старша 16-річна донька від попереднього шлюбу. Наталія живе з іншим чоловіком, який також не є біологічним татом Александри. Португальське ТБ розказує, що біологічний тато дівчини, Георгій Циклаурі, у свій час намагався продати власну доньку.

 
ІРБаба - Наталія            Александра - Шана 

Консул РФ у Лісабоні, Олєг Сотніков відмовився озвучити будь яку офіційну точку зору на ситуацію, але постійно наполягав: "дєвочка - руская, должна жить в Росіє"

Читати КЦ-ську версію історії та подивитися хату батьків Наталії

Але люди, які виховали дівчинку, не збираються складати руки, вони обіцяли боротися за свою дівчину в Европейських судах прав людини.

У той же самий час у Португалії був створений Рух «За Александру» (Pela Alexandra), з діяльністю якого можна ознайомитись ось тут: http://xaninhanossa.blogspot.com

На сторінках блогу також можна підписати петицію за те, аби дівчина була повернута її названим батькам у Португалію: http://redegb.com/xaninhanossa

Додаткова інформація:

pelaalexandra@gmail.com

Також можна підписати петицію за визнаття Голодомору – Геноцидом у Португалії
(це сайт ВР Португалії, він зараз "лежить", але скоро запрацює)

http://www.peticao.com.pt/fome-genocidio-ucrania

http://www.peticao.com.pt/assinar-peticao.html?peticao=800

Любі друзі, прошу вибачення, сьогодні продовження про слонів все ж таки не буде (про те, як за нами гнався слон, а ми від нього тікали), бо треба дещо поробити, але пропоную вам автора, якого почав читати сьогодні і дуже задоволений.

Болгарин Хрісто Запрянов (1963), вчився на інженера – агронома у Пловдіві, жив у Греції. У 1992 році написав роман Le chien écorché (дослівно «Випотрошений пес»), з перевиданнями у 1998 та 2006. Роман перевидано кількома европейськими мовами: німецькою, голяндською, англійською (The Flayed Dog), португальською (Fome de Cão, ISBN 9789724729053) та еспанською.

Його другий роман, La cigogne noire (Чорний лелека) був написаний у 2002 році, первиданий у Німеччині.

Раджу прочитати, якщо матимите таку можливість!
UPD: забув сказати, роман про невеселі пригоди болгарського заробітчанина на Росії...

Читати передмову Ейдена Ренкіна (Aidan Rankin):

http://litbg.free.fr/authors/all/zaprianov_c/zaprianov_h_exc_2.html

Читати частину роману (англійською):

http://litbg.free.fr/authors/all/zaprianov_c/zaprianov_h_exc_1.html

Написати Хрісто Запрянову

Читаті його інші тексти болгарською та німецькою мовами

Поки брати наші меньші кацапи тихо їдуть головою, вже не знаючи яким би ще чином використати георгієвську стрічку (прєдлагаю вам, москалі, із нейо дєлать прокладкі, «Прокладкі гігієнічєскіє женскіє с патріотічєскімі крьільішкамі»), то хочу нагадати: Я не беру участи у кремльовських флешмобах і всім іншим того ж самого зичу.

Знайдено у френда shavu, ну а він у своїх інгерманландців віднайшов.

Росіян хлібом не годуй, дай поговорити про високу рускую культуру, яку «всячєскі зажимают» нав Україні, просто не дають молодим рускоязічньім втикать на Сірьогу подсєкать на картіньі Анни Ахмєтовой.

У далекому від них Мозамбіку, місцевий ну, не олігарх, але не бідна людина, п. Антоніу Бранку, замутив Міжнародінй Фестиваль музики (перважно грають клясику, хоча проскакує і джаз).

Артистичним директором фестивалю став громадянин РФ, татарин, віолончеліст Ніколай Ґімалєтдінов. Який у пятий раз приїжає до Мапуту, приносить безкоштовні запрошення у російське посольство, які ті звісно ж ігнорують і просто не ходять на фестиваль (здається, що у цей рік були у перше, подарували Ніколаю та його сестрі, піаністці Мавжиді Ґімалєтдіновій 2 чи 3 букети квітів).

Аля як ви думаєте, хто ж фінансує фестиваль? Правильно, посольство США, Норвегії, Італії та Ірляндії, а також еспанська, португальська та французська кооперація та мозамбікський бізнес.

Де у цей час ховаються представники РФ? Не відомо, мабуть дивляться по супутнику ОРТ про «ущємлєнія прав рускоязічних во Львовском мєтро». То то же і оно...

п.с.

якщо якомусь рускоязічному закортить щось сказати, хай говорить по суті питання.

Дякую за увагу.   

Армянський НС, жж-ист Др. Рудольф організує конкурс «Ліцо Росіі».

Ось така вона рашка, що встає з колін...

http://rudolf001.livejournal.com/21313.html

Виявляється вони просто панічєскі бояться … «засвітити» власний АйПі!!!... З розмови двох рускоязічних про мій жж, тільки що знайшов...

«Да, кстати, не стоит там отвечать тому троглодиту. Не только из-за того, что чести много; у него IP комментатора регистрируется».

Скажетє вони не йєті?

п.с.

давно казав друзям: не дозволяйте анонімам коментити ваші пости, то й градус рускості враз зменьшиться і не тому що бояться, ні, вони навпаки, навіть хизуються власною відмороженністю, просто кожен другий рускій поцріот десь в якомусь середовищі є жуткій бєспєсти інтелектуал – євроазієць і не хоче свій імідж псувати.

п.п.с.

Вихожу сьогодні ввечері з шопінгу, бачу шпацирують два низеньких «бритоголових» почанчєга, а з ними третій, вищий та товстіший, візуально схожий на скіна «Тєсака» Марцинкєвіча. Думаю, невже коцапчеги до Мозамбікщині дісталися? Але так, тіпа очевидне – неймовірне. Аж раптом вони зі мнов порівнялись і один з бритоголових каже «Тєсаку»:

– А он єго рєзко так, бах, блядь...

І пішли собі далі. На російських моряків – рибалок не схожі. На туристів також. Я думаю що може це пєвчіє РПЦ (ФСБ), які разом з батюшкою Іоаном до нас на Пасху приїхали. Під час всенощної з суботи на неділю перевірю особисто і вам розкажу...   

Вразила вкрай неадекватна реакція коцапчегів та різного роду рускоязичних йєті на жж журналістки з Молдови natmorar. Величезна кількість злобних коментарів (тіпа дєвка уже сідіт і сідєть будєт, мнє, васє пупкіну такоє пріснілось), нахвалювання комуністів (да, пусть фашисти, но только нє ЄС), прокляття Україні (а як же інакше!).

Кацапчеги демонструють просто таки колосальну послідовність у своїх переконаннях та упередженнях. З одного боку у Таллинні юношество рускоязічноє мало право на спіздіть джинсьі охуєнньє і водіцу французскую (да.да,да!!!) лєгітімний протєст, з іншого, пиздили взагілі не рускіє, а естонєц Дміітрій Гаанін воббше гєрой. А «селюкі – пастухі» у Молдові – антіхрісти і сотоНАТОвци, бєспорядкі нєцівілізованніє устроілі (растрелять-повєсіть-на кол посадіть), оні же іроди свєтафор разбілі (ой, мама дорогая чо дєлаєтсо), у ніх даже дєті – марадьори (ой, жуть, рускіє оні нє такіє, еслі і возьмут вілочку то нє со зла), как можна іх в Євросоюз отпускать, оні же будуть жить луччє страньі встающєй с колєн!!!

А дієслово морар у португальській мові означає жити, проживати, а коцапчегам зичу моррер поскорше, що означає зовсім інше... 

Список гражданских лиц,  погибших в ходе агрессии России в Грузии в августе 2008 года

http://abkhazeti-dato.livejournal.com/71895.html

Те, кто родились в 1980-е годы (а то и в 90-е), не знают, что такое "Продовольственный заказ" (или "Праздничный заказ"). Слово "заказ" здесь ничего не означает, потому что при получении их никто ничего не заказывал. Дело в том, что при советской власти был тотальный дефицит продуктов питания (он начался  в 1917 и закончился  с концом "социалистического способа хозяйствования"). И что б люди хотя  бы в праздник могли съесть что-то более-менее "привлекательное" на предприятиях среди сотрудников накануне  дат распростанялись вот такие продуктовые наборы.

Подробнее здесь: Сравнение продовольственных корзин

Поцуплено тутка

По-португальськи тамка