Шкiра леопардa

Прочитав сьогодні останній роман Джона Ле Карре A Most Wanted Man, тріллер про те, як син «українсько – німецької мами», розвідник Гюнтер Бахманн, намагається використати Іссу (Івана) Карпова, сина полковника російської армії Григорія Карпова та згвалтованої ним неназваної 15-річної чеченської дівчини для того, аби скомпромітувати та завербувати мусульманського діяча д-ра Абдулу.

 

Проти Гюнтера виступають американці, яких веде логіка «око за око»...

 

І хто правий і хто ні? До останнього часу я вважав би, що права Америка, але після прочитання книги починаю вагатися. Єдине що знаю точно, краще триматися від «шпигунських ігор» якмога подалі, якщо що то можна загинути в один момент, адже для всіх шпигунів – люди не більше, а ніж пішаки у їх шаховій грі. Навіть коли вони самі попадають «під роздачу». Як син «українсько – німецької мами», розвідник Гюнтер...

 

Раджу прочитати книгу, не пожалкуєте!

Після того, як френд mykolap порадував сибірським перекладом вірша Юрія Нестеренко, я вирішив викласти мій португальський переклад. Перкладати було важко, адже я намагався залишити не лише зміст, а й таку – сяку риму. Хто знає португальський чи еспанський, ваші зауваження – бень – віндуш....

 

Eu que fuzilei Che Guevara!

 

Eu que fuzilei Che Guevara,

Atacava a “La Moneda”,

Condenava o comissário,

Meti a bomba nas comunas sede.

Foi o meu avião na madrugada,

Apoiava o avanço do Franco,

As janelas do Conselho Supremo,

Em Outubro eu metralhava.

 

Escravos hereditários –

Sem propósito ficam histéricos!

Sou o responsável, otários

Pela morte de cada vermelho.

 

Nem estremece a mão,

Que atirou no comissário

Nesta guerra centenária:

Responsável não sou em vão!

 

Pela gente em GULAG torturada,

Pelas almas na prisão extintas,

No local das bandeiras rubras,

Serei sempre a coluna quinta.

Estarei nas ordens da NATO,

Em cada bala, bomba ou cruzeiro míssil,

Até ver os monstros vermelhos,

Do planeta sejam extintos.

 

Que venham escravos saloios

Por pegajosa adoração embriagados –

Tomo a responsabilidade

Por cada vermelho esmagado!

 

Nem estremece a mão,

Que atirou no comissário

Nesta guerra centenária:

Responsável não sou em vão!

 

(c) Yuriy Nesterenko, Maio de 2009

http://yun.complife.ru/1st.htm

 

По сибірьськи:

http://volgota.com/rasstrieliavshy-ia-sam-chie-gievaru

Українсько – канадiйський автор Роберт (Боб) Бойчук видав книжку пiд назвою "Horror Story and Other Horror Stories", яку можна скачати безкоштовно (формат ПДФ) у видавництвi ChiZine Publications.

 

Читати та френдити:

http://jack-yoniga.livejournal.com/258450.html

Один старий френд, Ігор Ткаленко, написав цікаву статтю. Хочу її вам запропонувати, разом з його блогом, який Ігор чомусь веде російскою (але тим не менше, там трапляються родзинки).

 

© Ігор Tкаленко, 12:49 27.03.2008

 

У мене з голови не йде одна дівчинка. Вона була пару тижнів тому в Шустера на передачі.
Вона тягла руку години дві, але їй не давали слова. І вона заплакала. Так і показали її — високо піднята рука й сльози ллються струмками по щоках. Шустер побачив таке діло й дав їй слово. Він запитав:

 
— Ким ви хочете бути?

— Кіллером, — відповіла дівчинка.

Шустер сказав:

— А про що ви хочете запитати в депутатів?

Вона запитала:

— Чому ви повертаєтеся в парламент після кожних виборів як злочинець, що повертається до місця свого злочину?

 

Надруковано у:

http://observer.sd.org.ua/news.php?id=13981

A new children's book written and illustrated by Michigan author, Dzvinka Hayda

http://www.littleangelsjourney.com/

 

One day, while playing in heaven among drifts of white clouds, Little Angel sees Bountiful Earth. Filled with awe, Little Angel watches the gradual change of seasons--heralded by a world of magical fairies--taking place on Earth, and longs to visit this wondrous place. In time, Little Angel's journey dreamily winds its way through the mystical heavens filled with Twinkling Stars, Radiant Sun, and Silvery Moon, and ends with a miraculous descent down Rainbow Bridge to Earth.

        The journey of Little Angel is the birthday story traditionally told in Waldorf schools throughout the world. There are many versions of this story. Adding her own special imagery, Dzvinka has told this story for many years to her students and is happy to share her version with others to enjoy.

       To view more images of the artwork, go to http://www.littleangelsjourney.com/
        

Брати нашi, москалики, переклали з англiйськoï мови на язык роман Марини Левицькоï "Short History Tractors in Ukrainian", який пiд назвою Kratkaya_istoriya_traktorov_po-ukrainski можете почитати на Альдебаранi. Судячи з анонсу, переклад Валерiя Нугатова є так нiби-то навiть нiчо.

Це мiй перший роман, який я прочитав по-англiйськи, плакав (епiзод у автобусi) i смiявся разом з героями. Раджу почитати.

п.с. оскiльки переклад росiйський, то скачуйте з мережi, не пiдтримуйте украïнськими гривнями росiйських видавцiв, витратьте вашi трудовi грошики на украïнський переклад (не знаю скiльки часу на то тра буде чекати).
 

Любко Дереш

 

Молодий татарин, студент економічного факультету Артур Качкá запросив мене провести українські читання у Сімферополі. Радикальнішу пропозицію я отримував хіба від «Клубу сімейного дозвілля» – на виступ у Донецьку.

Кримсько-татарську ініціативу підтримав медіа-бренд «Телекритика», в особі директора з розвитку Костянтина Дорошенка, столичного маестро піару і персони, що заслуговує на посаду «директора з розвитку Всього». В такій компанії поїздка на Крим враз перетворилася на яскравий, з легким колоніальним присмаком, хадж у культуру кримського Сходу. Двері містично відчинялися нам, а серця людей були завше налаштовані винятково дружньо. Курс лежав на древній Бахчисарай.

***

Поїзд зупинився у воротах Криму – Джанкої. Костянтин питається у провідниці: «У нас буде час покурити на платформі?» – «Буде час навіть потанцювати. Тільки на циганів вважайте. Ніж їм, лучче мені зайві дєньгі вилажувайте». (останнє слово вона утворила, напевне, від дієслова «выложить»). По джанкойському пероні ходять місцеві, пропонуючи наповнити наш споживчий кошик місцевим продуктом – від «водочкі с півом по-домашнєму» до копченої риби та ікри. Особливо – ікри. Її продавали в півлітрових слоїках по 50 грн. За банку – і чорну, і червону. Чорна ікра по розмірах була ідентична червоній, а червона була крупною і яскравою.

Я грішним ділом спокусився на ікру за 50 грн., але чоловік, з яким їхали у купе, пояснив, що тут стоять два заводи, які виготовляють ікру, «ідентичну натуральній». Правда, ідентичну тільки ззовні – смак від натуральної відрізняється.

«Парні, пробуєм ікорочку», – пропонує хлопчина, що невідь як опинився у купе. Ага, знаємо. Спершу «пробуєм-пакупаєм», а потім «папробовалі – дєньгі вилажуваєм».

( Read more... )

28 травня о 12.00 на «Оглядачі» розпочнеться веб-конференція письменника Любка Дереша

 

Любко Дереш – автор романів "Культ" (написаний ним у віці 15 років), «Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!». Нещодавно побачив світ новий роман Любка Дереша - "Трохи пітьми"

У свої 22 роки Любко Дереш - один із найвідоміших сучасних українських авторів.

Його твори перекладені кількома європейськими мовами (німецька, польська, італійська, сербська тощо); роман «Культ» був представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2005 року.

 

Любко Дереш про роман «Трохи пітьми»
Ця книжка є спробою усвідомлення себе, усвідомлення особистостей, які живуть у нас, спроба примусити ці особистості поспілкуватися між собою та примирити їх. Ця книжка зроблена у вигляді так званої психодрами. Крок перший: людина визнає, що вона не є цілісною, що в ній є кілька окремих індивідів, які мають різні цілі, різні напрямки руху. Крок другий: змусити цих особистостей спілкуватися між собою. В романі це проходить як спілкування персонажів. Крок третій: якщо це вдається - бо вдається не завжди - примирити цих особистостей, добитися якоїсь єдності від них. Ця книжка - психологічний проект. Якщо читачеві вдається ототожнити себе з цими особистостями, він також переживає єдність, зцілення, яке я пережив, коли писав цей твір.

 

 

Дата проведення: 2007-05-28 12:00:00

Форма додавання запитання http://conf.oboz.ua/ov4/new/579.html

...Увлекаемая тяжелым кирпичом, привязанным к шее, Муму медленно опускалась в глубины пруда. собачка тихо пускала пузыри, на ее мордочке был написан немой вопрос: "Как же так, твою мать?" А пруд в это время жил бурной, понятной только ему одному жизнью.

 
Вот мимо проплыло нечто до неприличия бородатое. Это шаловливые зайцы, повинуясь инстинкту продолжения рода, в порыве страсти раскачали лодку Деда Мазая. Hа немой вопрос собачки старик ответил недвусмысленным движением руками, при этом выронив весло, которое сжимал до этого момента.

В это время на илистом дне невысокий человек в папахе, стоя на четвереньках, и шевеля роскошными усами, шашкой выводил слова "Фурманов - дурак", "Петька + Анка = Любовь". Весло попало ему аккурат по затылку, намертво припечатав усатую физиономию к слову "дурак".

 
Откуда-то сверху появились группы по два, три, четыре отчаянно брыкающихся белых комочка. Это пресловутые зайцы окончательно развалили утлое суденышко и теперь раздумывали: толи им пытаться выплыть на поверхность, толи продолжать продолжать свой заячий род. Атомная субмарина с красными звездами, введенная в заблуждение наличием такого количества неопознанных плавающих объектов, отчаянно пускала во все стороны торпеды. Hо торпеды были старые, ржавые и взорвалась только одна из них, попавшая в добрую черепаху Тортиллу, на что мудрая рептилия, высунув кожистую голову из панциря, старческим голосом проскрежетала "Эт хто там хуляганит?", и, немного подумав, добавила: "%ля!"

 

Ось, зафрендив нову френдессу і поцупив у неї історію...

Хвея варила горохову зупу. З копченими реберцями.
А ще вона гортала товстенний том…
Думаєте, кулінарної книги? Чи примірник відьомських рецептів, успадкований від одомашнених хвей? Чи збірки про некорисну, але смачну їжу???
А дзуськи!
Хвея гортала свій улюблений, колись покинутий напризволяще, том Психопатології.
Вона шукала там пояснення, як боротися з балуваними чоловіками, яким у всьому потурають. чи хоча б вказівку, як зробити так, щоб об’єкт психологічного впливу добровільно зліз з шиї і навчився не крутити носом, коли на тиждень йому подається одна і та сама страва двічі.
Психопатологія вперто мовчала. Мабуть образилася, що її давно і довго не гортали.
Хвея злилася.
Зупа кипіла.
Реберця пахнули.
У двері постукали.
Хвея обурилася.
З’явився тут у неї замовник. але вона усе відмовлялася від запропонованої роботи.
Замовник був принцом.
Таким собі жевжиком, масним білявим типом з пихатими манерами, кривлякою та в дечому позером. Хвея точно знала, що то він припхався.
Вміння бачити, хто на порозі не щезає навіть серед баняків та пателень.
Хвея приготувалася до оборони.
Проблема у принца була дурна. він усе шукав собі принцесу. І не просто принцесу, а справжню принцесу.
Правдиву, так би мовити. Щоб і спадковість, і манери, і зовнішність…
Хвея була проти дискримінації за якимись іншими ознаками, крім наявності мізків та здатності їх використовувати за призначенням.
Того вона обурювалася і відмовлялася працювати
Але принц був нахабою, хамлом та … принцом він був, щоб його.
Теж балуваний.

Старая ведьма медленно помешивала кипящее в кастрюльке зелье сушёной лягушачьей лапкой, когда в дверь осторожно то ли поскреблись, то ли постучали.
- Входите, не заперто, - проворчала ведьма.
Вошёл кот. Ведьма удивлённо хмыкнула, не отрываясь от процесса помешивания.
- Надо же - стучится он! Никак случилось чего?
Кот в явном смущении уселся на пол, обвив лапы хвостом.
- Дело у меня к тебе, гм... хозяйка. Важное.
- Ну так говори? - заинтересовалась ведьма.
- Я тут... не один пришёл - кот покосился на дверь.
- Гостей привёл? Ну так пусть заходят, что ли:
- Ну, не совсем гостей: - задумался кот, махнул лапой и распахнул дверь. В комнату радостно вкатился рыже-чёрный мяфкающий клубок.
Ведьма уронила лягушачью лапку в обиженно булькнувший котелок.
- Эт-то: что? Кто? Сколько???

- Это мои. Котята. Восемь,- исчерпывающе пояснил кот.
Клубок рассыпался на восемь пушистых мячиков.
- И что они тут делают?! - возмущённо спросила ведьма, - в моём доме? Восемь котят!!! Ты с ума сошёл, Казанова хвостатый? Отец-герой выискался! А мать у них что себе думает?

- Мать ничего не думает, - погрустнел кот, - домашняя кошечка, хозяин ей пригрозил, что весь выводок утопит. И что мне оставалось делать?
- Ну, разумеется, - всплеснула руками ведьма, - разумеется, их надо было тащить сюда!
Кот молчал, всем своим видом показывая, что да, именно. Ведьма плюхнулась в кресло.
- И что прикажешь с твоим семейством делать? Раз, два, три.. трое чёрненьких, допустим, одного себе оставим, двоих на ближайшем шабаше пристроим. А рыжих? Рыжих-то куда, дуралей?

***
Девочка проснулась от осторожного стука в окно.

- Кто там? - девочке стало страшно.

- Кхе-кхе... Здравствуй, малышка. Это добрая фея.

- Да? - не очень поверила девочка, - Фея? А что ты тут делаешь: ночью?
- В гости прилетела - объяснила темнота за окном. Тебя с днём рождения поздравить. Ты же Маша? И у тебя завтра день рождения? На вот, держи тебе подарочек!
На подоконник шлёпнулся и возмущённо мяукнул рыжий мячик. Забыв все страхи разом, девочка вскочила и побежала к окну, подхватив котёнка.
- Ой, это мне? Правда? Настоящий?

- Тебе, тебе, - проворчали снаружи окна, - не кричи, родителей разбудишь: Любите друг друга, заботьтесь и всё такое. С днём Рождения, Маша.

- Спасибо, - прошептала девочка, не веря своему счастью. Котёнок громко мурчал, сидя у неё на руках.

- Пожалуйста. Имей в виду, он ещё может оказаться говорящим: если тебе повезёт. Смотрите, не обижайте друг друга, я через пару месяцев прилечу, проверю - пообещали от окна. - Счастливо оставаться!

***
- Так, - задумался кот, листая блокнот, - Кто у нас следующий? Зелёная улица, дом 15, квартира 33. Мальчик, завтра исполняется семь лет, зовут Алёша:
- Что мне квартира, ты окно покажи! - проворчала ведьма, осторожно направляя метлу между многоэтажками.

 
From Elena A. Narolska & Demi D.

Секс по-деловому:
- Ну ?
- Давай !
- Сам давай !
- Не дам !
- Сам не дам !
- Ах не дашь ?
- Да, не дам !
- И не возьмешь ?
- Возьму !
- Сколько ?
- Сколько дашь !
- Столько хватит ?
- Тебе хватит, а мне нет !
- Ну, я еще добавлю !
- В самый раз !
- Завтра опять ?
- Ага, верну с процентами !
- Возьми сдачу с сегодняшнего !
- Да ладно, я угощаю...

Секс по-научно-технически:
- Вот смотрю я на тебя и думаю..
- А ты эту книжку читал ?
- Я такую ерунду не читаю !
- Ну и зря, поменьше бы думал...
- Вот я и думаю, что надо меньше думать...
- А ты эту музыку слыхал ?
- Я такую ерунду не слушаю !
- А как же без музыки ?
- Так же, как и без вина !
- Ты что, обалдел ?
- Деньги кончились !
- Даже на вино ?
- Ага !
- Тогда кончай один !
- Как всегда ?
- А ты всегда один ?
- Неа, только когда на вино денег нет.
- А когда есть ?
- Тогда кончаем вдвоем. По одному.
- Ты на семинар ?
- Не, на конференцию.
- Ну вот и поговорили.
- А ты чего хотел-то ?
- А я разве чего-то хотел ?

Секс по-доброму:
- Иди-ка сюда, девонька...
- Дык!
- Ой !
- Хихи..
- Да ничо...
- Это у Матрены ничо.
- Да, у нее ничо !
- Сено-то как пахнет !
- Пуще портянок...
- Самогонкой разотрись, а то замерзнешь
- Нам это ни к чему...
- Дык !
- Ой !
- Даааа...
- Вотжеж...
- Ага.

Секс по-злому:
- К ноге !
- Только не бей !
- Давай !
- Только не бей !
- Наливай !
- Только не бей !
- Отвали !
- Только не бей !
- Ннн-на тебе!
- Только по голове не бей !
- Ах ты !
- Какой ты у меня страстный !!!

Секс по-супружески:
- Я уже в постели !
- Сейчас !
- Я уже в постели !
- Сейчас, только дверь закрою !
- Я уже в постели !
- Сейчас, только счета отошлю !
- Я уже в постели ...
- Сейчас, только детей уложу !
- Я уже в постели...
- А ты мою машину на завтра заправил ?
- Так я же уже в постели !
- Вот иди и заправь !
- Сама иди и заправь !
- А кто у нас в доме мужчина ?
- А я почем знаю ?
- Вот и я не знаю...
- хррррррр....
- хррррррр...

Секс по-старости:
- Кхе-кхе...
- Вот помню в году этак тыща девятьсот...
- Да врешь ты все, старый...
- Да... это было как раз после того как...
- Не помню...
- Вот и я не помню...
- У меня где-то записано...
- Не помню где записано...
- А что записано-то ?
- Что записано, то записано...
- Ну, ты как маленький, ей-Богу...
- Кхе-кхе...

Женя Чуприна
http://www.lab.org.ua/article/1174/

***

О, яка тиша в українському селі!
І не один бува не гавкає собака,
І ні єдина не ворушиться гілляка.
О, яка тиша в українському селі!

Ген за селом співають п’яні москалі,
Вони кричать, що їх усе дістало,
І баба Мотря переховує знов сало.
О, яка тиша в українському селі!

О, яка тиша в українському селі!
Косматі зорі у міських очах поета,
Столітній вуйко начищає кулемета.
О, яка тиша в українському селі!

І він іде туди, де п’яні москалі,
Йому услід непереможно пахнуть квіти,
Він жме гашетку і стріляє у повітря
За просто так, заради миру на землі!

Поцупив у Чапаєва народного листа одної Натахи до одного Ванічки, можете читати і сміятись, або читати і плакати, аби читати і думати що ми за нарід такий....
http://chapeye.livejournal.com/205534.html