Шкiра леопардa

хто ми, і хто коло нас?

які ми, і яка наша мова?

 

слово, колір, жест звук, фарба, рух поезія, живопис, театр українська, англійська, бурятська, іврит, киргизька, сена, кримсько-татарська

 

фоторозповідь вірляни ткач: “жителі священної гори ґоронґози в мозамбіку”

перший показ у києві та обговорення за келихом

 

вірляна ткач (нью-йорк) режисер мистецької групи яра театру “ля мама”

світлана матвієнко (київ-колумбія) літературознавець та критик

софія рябчук (київ) менеджер проекту

 

четвер, 1 жовтня 2009 р. о 19:00

 

ґалерея RA

вул. богдана хмельницького, 32б

тел. 235-3619

київ

україна

 

1. що таке присутність? і яке буває (від)чуття (при)сутності? чи можна її почути? побачити? відчути? вловити? уявити?

2. присутність, як і досвід переживання, екзистенційна. присутність є причетністю. стати причетним — розпочати взаємодію.

3. щодня ми опиняємося свідками численних явищ. спробуйте забути про все і стати свідком уперше, й уперше спробуйте усвідомити одкровення присутності, всю її напругу, коливання повітря. коливання повітря поетичним словом. його діалог із зображенням. відчуйте палітру звуків.

4. ви присутні

Відремортував комп’ютер (схопив було вірус), місяць користувався мережею у офісі... Якшо все буде добре, то завтра у Мозамбік приїде сама Вірляна Ткач, буде вивчати тутка фолькльор народу сена.

 

Звісно, що українська Вікіпедія про неї нічого не знає. А навіщо, зате там є багато інформації про Сердючку, бля буду Лободу та інших...

Пообiдав у росiйському ресторанi "Velhos Amigos" (серед росiйськомовних рибалок знаний, як "Два Iвана").

 

Сижу, їм сало, баклажанну iкру та солонi баклажани, чекаю на пельменi (вареникiв не роблять) i слухаю розповiдь (за жизнь):

 

- А он єму блядь нахуй i говорiт можешь chamar polícia нахуй блядь ... он такой блядь нахуй крєпкiй блядь ... что крiчiт ladrão, ladrão, а всё блядь напрасно блядь. Тюх его нахуй по башкє нахуй i fugiu.

Колега по жж, український лiкар (Zambezian), який пропрацював певний час на мозамбiкщинi, прислав з нарочним з неньки труси з тризубом (мапа на дупi – то занадто, але хай буде) i порядний кусень сала. Оскiльки цими днями у Мапуто ввечерi (i зранку) температура стоїть +13ºC / +15ºC, то бiжу додому їсти сало.

 

Всiм вiтання.

 

п.с.

Володю Ульянова добре, що коцнули, зле завiщо одразу казати, що "заради України", коцнув i всьо, має право. Згадайте скiльки комуняки церков пiдирвали, козацьких могил затопили, тощо.

Сидимо сьогодні у ресторані, їмо собі спокійненько Cozido à portuguesa (смачне таке блюдо зі свинини + рис + капуста + різні всілякі ковбаски), пємо вино, нікого не чіпаємо. Я розказую про те, як ці москальські нєлюди маленьку Александру у срань ярославську відправили, коли до нас підходить Mаріу Колуна, трохи випимши, бо сьогодні день народження дружини і він збирається обідати з її батьками (мабуть збирав силу волі).

 

Слово за слово, каже що він був перший африканець, який поцілував руку королеви Великої Британії (мабуть помиляється, але йому можна), потім розказує про свою давнішню біль. Грав за «Бенфіку», копив гроші, купив будинок, а тут народна революція і народна влада пиздить забирає його хату. Фраза Колуни:

 

Колуна: - А потім його (Cамору Машела) москалі вбили.

Ми: - ну, може і вбили...

Колуна: та вбили, вбили!!! Вони такі, так просто літаки не падають!

Ми: може і не падають...

 

На тому і розішлися, він до тещі на обід, ми далі їсти своє «кузіду»...  

 

п.с.

на тему вбивства С. Машела цікаві спогади залишив Л. Селяков, головний конструктор Ту-134А-3, при аварії якого загинув Машел.

http://svavia.ru/info/lib/sel_chsm8.html

Давно вам любі френди не розповідав про те, як живемо у нашій мозамбікщині, тому давай думаю, сьогодні в двох словах так би мовити...

 

До нас приїхав український нейрохірург, Влад К-ков, живе у Мапуту, мабуть тут поки що і залишиться. Вже оперує, каже, що технічно Центральний Госпіталь Мапуту обладнаний гарно, як далеко не всякий госпіталь в Україні. Ясно, в Україні все купляється за свої, а тутка 95% все подароване. Але все одно приємно.

 

Мати їздила у ПАР, каже що ціни ростуть, правда кількість магазинів, шопінгів і приватних будинків (у деяких районах ледь не 70% власників – мозамбіканські нуворіші, самі у таких будинках живуть та ще їх здають бажаючим). А гроші де беруть? Хтось заробляє у бізнесі, хтось отримує хабарі, хтось бере позику у банку і за рахунок суб – аренди повертає кредит. У когось змішане фінансування.

 

Помер вінничанин Юрій Петрасюк, церебральна малярія, в останні 10 – 15 років викладав математику в Держуніверситеті ім Е. Мондлане. Пив, потім перестав. Був знаний серед громади, як «агєнт всєх розвєдок», бо заходячи у гості до колєгів – викладачів любив сказати серйозним голосом дивлячись у стелю «виключітє мікрофони». Був неагресивним диваком, навіть україномовним (коли хтів) хохлом, який зазвичай плазував перед кацапами. У Мозамбіку зараз залишилася його донька, кажуть, що у прострації. Чекаємо на приїзд дружини, яка мусить закрити всі справи і забрати тіло (попіл) в Україну. Одним викладачем з «совків» меньше. В принципі дядько був непоганий, хоча і з тарганами у голові.

 

У суботу ходили у кіно на Останній шанс, Харві зі старим і покоцаним Дастіном Ґофманом. «Термінал» із Зітою Джонс та Томом Хенксом звісно на 10 голів вишчий, але дивитися можна. Родзинка: польський сусід мами головної героїні і справді етнічний канадійський поляк, який живе у Льондоні, звати Robert Jezek. Глобалізація.

 

Френди, маю до вас НЕОБТЯЖЛИВЕ прохання, у Мозамбік десь через півтора – два місяці їде з Галичини одна моя добра знайома. Шо у неї можна такого гарного попросити привезти з України (українського – автентичного).

 

Дякую за пропозиції, самому нічого у голову не лізе.

Почну з того, шо моя мама їздила вчора у ПАР і як людина нє мєстная, знімаючи гроші з банкомата (АТМ по нашому), за якимсь прутнем дозволила, аби їй у цьому допомагав якийсь місцевий підорас бля нефайний африканець тобто. У результаті сьогодні рано вранці цей поц зняв з її рахунка деяке баблішко. Не багато, але неприємно, прийшлося дзвонити у банки, канцелювати її картки. При цьому дзвінок у Millenium BIM (капітали португальські та мозамбіканські) зайняв 18 хвилин, а у Barklays Moçambique (капітал ПАР) всього вісім. Вибираю Барклайз!

 

Ну, а всім добрим людям ще одне нагадування: ніколи і ні при яких обставинах не дозволяйте чужим людям допомагати вам у зніманні грошей, це дуже небезпечно!

 

Частина 2, сон на літовищі

 

Перед тим, як все ж таки заснути (і навіть ше рід час роблення бутербродів) говоримо на тему, що будемо робити, якщо зранку до нас підвалять якісь підораси з наїздами на тему: «це моя приватна власність, що ви тутка робите?!» Нагадую колезі та собі самому, що у Мозамбіку нема ніякої приватної власності на землю, вся земля належить народу, тобто і мені з ним, у такому ключі і збираємось проводити бесіду із можливими незваними гостями.

Лісове літовище, вид з космоса... 

Зранку прокидаємось не дуже то вже і рано, така тавтологія, близько 6:30, оглядаємось навкруги і бачимо дюни покриті лісом (за ними чуємо гуркіт океану), помаранчеве сонце, а також африканського дядька із собакою, який йде літовищем, але на нас уваги не звертає (це при тому, що ми закрили ворота літовища і ще замотали їх якимсь дротом, аби нас не турбували). Підходимо до дядька, він виглядає цілком не агресивним, синій комбінезон, типовий африканський guarda – суміш сторожа та двірника. Ми до нього добрий день, а він відповідає, що говорить лише на зулу. Англійською ні, португальською ні, лише на зулу. Питаємо де тут є туристичні лоджі. Він: «Шо?» Ми: «іТуріста»? Він: «Шо?» Ми: «кая?» (хата). Він: «кая міна?» (моя хата) Ми: «ну хоча б і твоя». Він: «та ж отамка» (показує рукою). Ми: «а туристична кая»? Він: «Шо?» Одним словом на тому і розішлися, дідько відкрив нам ворота і ми поїхали до покинутого кемпінга – лоджа, того біля якого не схотіли лишатися минулої ночі.

 

 

( Читати більше українською )

 

Далі буде...                         

З того часу коли я був маленький, а совіти увійшли у Афганістан, мені запамяталися історії, яка переповідала мама (а їй хтось ще їх розказав, не знаю чи реально «хавав Афган» чи ні). Так ось, з цих кухонних історій, пргадую таку (совок розказує совку): «я сьогодні у місті ТАКІ очі бачив!!!» Це від того, що жінки вже тоді ходили в Афганістані у паранжі...

 

Так і я сьогодні, зайшов у супермаркет і таку там попу побачив, що дійсно мрія поета, розкішна, невеличка, охайна, тугенько обтягнута у лилові лосіні – легінси, просто секс – бомбою була її власниця.

 

А зараз сижу і пишу вам ці нотатки при світлі свічки та монітора компьютера, бо у мене у хаті знову якісь негаразди з компьютером, а приватних електриків кликати не хочу, подзвонив у МозамбікЕнерго (ЕДМ), хай присилають техніків. Кобіта – диспетчер сказала подзвонити у 21.00, якщо ніхто не прийде, зараз буду дзвонити... Не буруть слухавку, німці позорниє... Сцуко лише зараз дозвонився, до того шукав на мапі дуже цікаві речі, рекомендую сайт http://www.360cities.net тіпа Гугл Земля, але здається, що краще...

 

Одним словом, 1-го травня, я з колегою та дружинами, як справжні буржуїни замість піти на демонстрацію трудящих, ломанули на природу, точніше у Слонячий Заповідник, розташований неподалік від Мапуту у місцевості під назвою Матутуїне. Сіли на позичений мікроавтобус Міцубісі Селіка і поїхали у бік пляжу – курорта Понта де Оуру, до якого всього 120 км з Мапуту, але половина дороги – лісом, отож потрібен джип, займає дорога до Понти десь 3 – 4 години (дивлячись хто як за власним джипом не шкодує).

 

 

( Читати більше українська )

 

Далі буде....

Росіян хлібом не годуй, дай поговорити про високу рускую культуру, яку «всячєскі зажимают» нав Україні, просто не дають молодим рускоязічньім втикать на Сірьогу подсєкать на картіньі Анни Ахмєтовой.

 

У далекому від них Мозамбіку, місцевий ну, не олігарх, але не бідна людина, п. Антоніу Бранку, замутив Міжнародінй Фестиваль музики (перважно грають клясику, хоча проскакує і джаз).

 

Артистичним директором фестивалю став громадянин РФ, татарин, віолончеліст Ніколай Ґімалєтдінов. Який у пятий раз приїжає до Мапуту, приносить безкоштовні запрошення у російське посольство, які ті звісно ж ігнорують і просто не ходять на фестиваль (здається, що у цей рік були у перше, подарували Ніколаю та його сестрі, піаністці Мавжиді Ґімалєтдіновій 2 чи 3 букети квітів).

 

Аля як ви думаєте, хто ж фінансує фестиваль? Правильно, посольство США, Норвегії, Італії та Ірляндії, а також еспанська, португальська та французська кооперація та мозамбікський бізнес.

 

Де у цей час ховаються представники РФ? Не відомо, мабуть дивляться по супутнику ОРТ про «ущємлєнія прав рускоязічних во Львовском мєтро». То то же і оно...

 

п.с.

якщо якомусь рускоязічному закортить щось сказати, хай говорить по суті питання.

Дякую за увагу.   

У грецькій православній церкві Св. Архангела Гавриїла, у ніч з суботи на наділю була проведена всенощна з присутністю греків, українців, болгар, ефіопів та росіян з посольства (але без значків путєна, що є нєпорядок).

 

Нарід розкупив свічки, тому мені лишилися останні, аби поставити за здоровля та за упокій. Співали дітки п. Людмили М. (ми про них кажемо «дєткі поют, как мьішкі плачут», але зараз голоси у них покращилися – ростуть дівки).

З Королівства Свазіланд приїхала п. Олена Дляміні – стовп тамтешньої української Дияспори – вона та її 3 сина – це 70% української громади країни. Старшого Тараса не привезла, бачив лише Стівена, прізвище Дляміні означає, що королівських кровей, за законом також має право на українське громадянство, може через Н років буде нашим українським обамою, хто зна...

 

Ми свої пофарбовані яйця звісно забули у хаті, хоча нафарбували щось 40 штук, але до писанкарства нам ще далеко, просто лушпайками цибулі...

 

А Гуччі, щоб ви знали, плаґіатом займається, краде орнамент українських писанок і вишиває їм свій одяг, ось порівняйте писанки та одяг:

http://www.trenddelacreme.com/2008/12/pysanka-by-gucci.html

 

Шануймося!

Знімка: не Великоднева, але цьогорічня....

Зайшли сьогодні у вечері з колєгов у православну церкву, там аж до всенощної у суботу (з 22.00 до 00.00), будуть проводитися щоденні служби з 19.30 до 20.30.

 

Поставив свічку за здоровля, «рускіх пєвчіх» не побачив, може вони і не РПЦ (ФСБ), а по якимось іншим «ділам» приїхамши до нас. Людей було дуже мало – троє греків, стільки ж бєларусів та десь п’ятеро українців, кілька росіян. Може росіянам знову посольство не рекомендувало ходити до «НАТОвської церкви», я не знаю.

У Мапуту державне ТБ TVM показувало гру «Марсель» – «Шахтар», ми з колегою кидали їм смс’ки за Україну, український пів – фінал і все таке інше, особисто я 3 штуки кинув, чого задля неньки не зробиш.

 

Ну і звісно, що приємно за Грузію, чергову провокацію коцапні викрито і знешкоджено задовго до реалізації. Дехто пише, що мовляв путлєрист каже, що його «били-били, колотили, писок в дупу перетворили». Але ж це нормально, він же знає, що насправді пиздець у нього ще попереду, в «странє рабов, странє господ», тому і готується морально. Мабуть виженуть його з наших, стане хлоп двірником у якомусь грузинському ресторані...

 

Путлєрист «колеться»:

http://www.youtube.com/watch?v=_3UzCz3xTWY

 

френдіть cyxymu1, у нього цікавий жж...

 

Виявляється вони просто панічєскі бояться … «засвітити» власний АйПі!!!... З розмови двох рускоязічних про мій жж, тільки що знайшов...

 

«Да, кстати, не стоит там отвечать тому троглодиту. Не только из-за того, что чести много; у него IP комментатора регистрируется».

Скажетє вони не йєті?

 

п.с.

давно казав друзям: не дозволяйте анонімам коментити ваші пости, то й градус рускості враз зменьшиться і не тому що бояться, ні, вони навпаки, навіть хизуються власною відмороженністю, просто кожен другий рускій поцріот десь в якомусь середовищі є жуткій бєспєсти інтелектуал – євроазієць і не хоче свій імідж псувати.

 

п.п.с.

Вихожу сьогодні ввечері з шопінгу, бачу шпацирують два низеньких «бритоголових» почанчєга, а з ними третій, вищий та товстіший, візуально схожий на скіна «Тєсака» Марцинкєвіча. Думаю, невже коцапчеги до Мозамбікщині дісталися? Але так, тіпа очевидне – неймовірне. Аж раптом вони зі мнов порівнялись і один з бритоголових каже «Тєсаку»:

– А он єго рєзко так, бах, блядь...

 

І пішли собі далі. На російських моряків – рибалок не схожі. На туристів також. Я думаю що може це пєвчіє РПЦ (ФСБ), які разом з батюшкою Іоаном до нас на Пасху приїхали. Під час всенощної з суботи на неділю перевірю особисто і вам розкажу...   

Німецькі кіно – компанії “Bavaria Pictures”, “ARD Degeto” та “Yellow Bird”, розпочали у Мапуту зйомки серіала по роману Хеннінґа Менкеля, “Мозок Кеннеді”.

У головній жіночій ролі – німецька актриса Iріс Бербен (разом з Володимиром Палахнюком знімалась у спагетті – вестерні Давайте вбємо, друзі). У серії також знімаються шведські актори Michael Nyqvist, Rolf Lassgård, Julia Dufvenius та Andreas Wilson.

“Мозок Кеннеді” – це романс – звинувачення проти фармацевтичних корпорацій, які нелегітимно збагачуються на епідемії СНІДу. Луїза Кантор, шведська архелогиня, бажає дізнатися правду про смерть свого сина Хенріка, який ніби-то покінчив життя самогубством в Африці. Луїза дізнається про скандал, який її син збирався викрити і тепер сама стає мішенню для тих, хто вбивши один раз, готовий на новий злочин, захищаючи корпоративні інтереси.

 

Окрім Мозамбіка, серіал зніматимуть у ПАР, Мюнхені, шведському Ґотенбурзі у період між січнем та квітнем 2009. Показ серіалу запланований німецьким каналом ARD Degeto на 2010 рік.

 

Деякі критики вважають, що роман Хеннінґа Менкеля досить схожий на «The Constant Gardener» Джона ле Карре, але меньше вдалий з точки зору літератури.

 

Від себе додам, що різниця між американською кіноіндустрією та европейською – колосальна, коли у Мапуту знімали «Кривавий діамант», з ПАР приїхало десь 150 – 200 вантажівок з кінообладненням, зараз їх їздить штук 15 – 20...

 

Аффтар & Yellow Bird:

http://www.yellowbird.se

У директора дружина потрапила в авто-аварію, він її вивіз у ПАР, а я другий день керую розвантаженням 40-футового та 20-футового контейнера. От так і посміявся...

От ніхто з вас френди ніц не пише про домовленності Юля – Евросоюз у Брюселі за газ. Португальський блоггер Жузе Мілязеш, власкор агенції ЛУЗА / ТБ SIC у Москві каже, що Путєномєдвєди у шоці, погрожують Европі ссати мєдлєно, акуратно бєспрєдєлом. Читати португальською отутка.

 

Якщо все так і буде, то Юлі – моя повага та готовність її бачити у Києві на білому коні. Дуже хочеться, аби так і було (в плані за газ).

 

***

 

У Мозамбіку справа йде до осіні – зими, замість +35° вдень, буде +25° вдень та +19°  вночі. Але не у тому справа. Приїжаю вчора о півночі додому (у Мозамбік приїхав працювати український нейрохірург, їздив з ним знайомитися), ставлю машину у гараж, раптом якийсь лисий поцан у шортах тікає у глиб гаражу, руки на животі тримає. Інший відвернувся від мене, щось у матні копається. Невже думаю, це злодії, які дзеркала крадуть (потім купляєш їх на базарі від 5 до 15 баксів, як виторгуєш). Але раптом зрозумів, в Україні весна, у нас осінь, а хлоп у шортах – то була кобіта, а її кавалєр матню застібував. Нарід місця вдома не має, ось і кохалися у дворі, між машинами. Теж романтика. А мені що, аби дзеркала не тирили...

 

***

Все ж таки і від феміністок якась користь, кажуть, що Бузінє в мєрзкоє ліцо тортика кинули, мєлочь, а приємно, хоча краще би, як УНСО каурову, але хоч би й так... (де були наші чоловіки, що пацику ну, розкішниці не надавали вже давно, га?)   

UPD: Дукую Олександрі Шевченко (Femen), яка діє замість розмов про те, що і як треба робити з цією паскудою. Обіцяю, що якщо матиму таку можливість у наступний приїзд в Україну спробую акцію прямої дії до Б.

Сьогодні заїхав у поліцію, аби мені продовжили дію тальону, який заміняє права (у минулому місяці мав невелику аварію, права забрали, кажуть віддамо, якщо постраждалий напише, що не має претенсій, але все одне випишемо штраф, біля 35 баксів). Добре, я згодний, бо інакше справа піде до суду, мені не страшно, але часу жаль по судам тягатися.

 

Приїжаю у відділення у обідню перерву, ну, думаю, десь пів – годинки точно втрачу. Йобєн – бобєн, мене обслугували десь за три хвилини, дядечко інспектор швиденько продовжив талон ще на 30 днів (бо декларації я так і не приніс, тамтому поцану машину ніби-то і ремонтує страхова компанія, але якось не до кінця офіційно). Я був у приємному шоці, так що гріх казати, шо Африка не еволюціонує, просто її еволюція вона така троооооооооооохи повїїїїїїїїїїїїїїльна...

 

Поїхали провідати одну родичку, незнайомий будинок, 8-ий поверх, спускаємось назад, у мене таке почуття, що буде якийсь негаразд. Так і є: один пацик з розбитою головою сидить на сходах, інший стоїть плачить і лається з родичкою першого пацика. Все троха на підвишчених тонах, але без істерики. Дістав з кишені бальон зі сльозоточивим газом, невже, думаю зараз його випробую на комусь? Але обійшлось, всі якось розішлися і я також до машини покрокував, отака вона сила передчуття.

 

А кілька днів тому мені 2 дні підряд снилася вода: один раз щось десь лилося, інший раз водосточні канави повні води. Навіть хтів спитатися вас, френди, хто знає що б то означало, аж раптом позавчора йобнув робочою машиною машину начальника. Правда не сильно. Отож теперка знаю, що вода – то є якесь попередження про небезпеку, для мене в усілякому разі.

 

Шануймося і давайте на наступне Євробачення висувати «Дезл дрімз» (моя улюблена це звісно "Shock your mind", файні та прогресивні хлопаки, не виграємо, то хоч пациків зробимо знаменитими у Европах...

 

Дивитися:

http://www.youtube.com/watch?v=06cX8zWcNbE

Дорогі френди, юзера Zambezian я особисто знав у Мозамбіку. Це український лікар, який рік пропрацював у місті роверів Келімане (бо всі їздять на роверах, а громадського транспорту немає, тобто це також ровер).

 

Оскільки наш герой все більше людей рятує, а ніж пости постить, то у нього поки що виходить писанина у жж трохи тєжко, тому його треба підтримати, вказати по-дружньому на помилки, дати якісь суто технічні поради, або попросити розказати про те, що вас саме у Африці цікавить.

 

Бо знову таки, рік у африканському шпиталю, це вам не мої роки «на волі», тутка діють інші виміри, це як у совітів, стрілець – радист у літаку, один виліт зараховували за рік тюрми. А більше трьох вилетів ніхто і не переживав.

 

Отож любіть та підтримуйте не злим тихим словом!

Шануймося!

 

п.с.

не знаю, чи Юля пизда чи нє, думаю, що нє, просто кобіта а) лиже Кремлю за бабло, б) лиже обивателю, який після стількох років совіцької розрухи все ще не любить багатих. Після виборів все одне Кремль вона «кине», це сто пудово, а циїсь заводи – пароплави може і відбере, але нам не пох? У нас що є заводи – пароплави?

 

п.п.с.

купив сьодні «Мільйонер з трущоб» та «Операцію валькірія», по 3,44 бакси за ДВД, бо доляр у нас потроху росте, хоча незрозуміло чому. Правда ранд ПАРівський таки впав, в пєтницю просили 3.1, а сьодні вже 2.85...

 

Хто має Скайп та бажання потеревенити, пишіть – дзвоніть, дам адресу у приватному повідомленні.

 

(  Читати більше українською )

Френд Полярний Птах просив дістати зімбабвійських грошей, бажано квінтільйон трільйонів щонайменше. І я такий засмучений думав де б їх дістати, з одного боку всі кажуть, що у Зімбабве всі ці квінтільйони на смітниках лежать, з іншого боку я поки що у Зімбабвае на смітники не збираюсь, якось так...

 

( Читати більше українською )

 

Сучасний метод очищення крові, який є лише в Києві та Дніпропетровську, запровадили у Самборі

 

Самбірські медики запровадили новий метод очищення крові – фільтраційний плазмоферез, який відрізняється від звичайного дискретного плазмоферезу використанням фільтрів, розроблених фахівцями з Санкт-Петербурга. Аналогічне обладнання мають лише клініки в Києві та у Дніпропетровську.

 

Лікар-анестезіолог Самбірської ЦРЛ Ростислав Чаплинський пояснив ZAXID.NET, що мова йде про видалення токсичних речовин будь-якого походження аж до автоімунних комплексів, тобто тих, які самі утворюються в організмі людини внаслідок тих чи інших причин. Метод полягає в розділенні людської крові на форменні елементи і плазму. Саме у плазмі знаходяться шкідливі речовини.

 

За допомогою цього методу видаляють плазму хворого і вводять кровозамінник. Таким чином лікарі борються з тяжкими недугами – псоріаз, ремотоїдний поліартрит, розсіяний склероз, червоний вовчак, хвороба Рейно, бронхіальна астма, різного роду алергічні захворювання, токсикози вагітності, різного типу токсикоманії. Його застосовують навіть як метод омолодження.

 

Як повідомив власкор ZAXID.NET, Ростислав Чаплинський придбав нове обладнання в Санкт-Петербурзі за власні кошти. За його словами, очищення крові буде платною послугою і коштуватиме 250 грн за один сеанс. Залежно від хвороби, пацієнту необхідно зробити 3-4 такі процедури.

 

П.С. Ростислав Чаплинський 12 років пропрацював у Мозамбіку, де був єдиним анастезистом у провінції з населенням у 1,5 мільйони людей. Його батьки працювали у Алжирі та Мозамбіку. Купляйте завтрашню «Україну молоду» та дізнаєтесь про ці та інші цікавинки з життя Доктора Роста, як його називали у Мозамбіку.

 

Взято з:

http://www.zaxid.net/newsua/2008/3/24/125036

Невигадані історії з мозамбікського життя, 14.02.2009

 

Взагалі цей день прйшов у цьому році якось мляво. Може криза світова у тому винна, не знаю. Був в грудні – січні у ПАР, та ж сама історія: у Преторії всього одна (!) так, одна вулиця де у будинках висять кольрові гірлянди, якісь прикраси. На тій вулиці розташовані резиденції послів, різні фундації (будинок українського посла, наприклад, весь такий красивий, не скажеш, що у нас криза). У Кейптауні та ж сама історія – на все місто одна публічна ялинка (залізна труба і лише на висоті 10-12 метрів кілька ялинкових гілок). Імітація звісно, мабуть китайський пластик.

 

Їхав додому у Мозамбік у ніч з 31.12 на 01.01, не побачив жодної там ракети, петарди чи якоїсь іншої китайської новорічної дурні, що літає і вибухає. Хоча може у ПАР зараз заборонено пускати ракети, хто його знає?

 

Повернемось до сьогоднішнього дня Св. Велентина. Мій колєга Валентин рано – вранці (годині о 10-ій, але я ліг спати о пятій) звалив на пляж, обіцявся, що повернеться десь о пятій вечора та підемо вигулювати наших кобіт десь у ресторан. Вчора ще довго думали куди ломанутись: Крюгер Парк, слонячий заповідник, дуже далекий пляж, близький пляж, нікуди не їздити та прогуляти це бабло у ресторані (нажертися суші, наприклад), попрацювати, прокладаючи мережу там де вже її прокладаємо пів – року. Колєга звалив на пляж, а я поїхав купляти фару до мого авта. За одну фару вчора просили 220 долярів. Сцуко, це дорого, як на мене. Купив сьогодні у Ахмеда, що торгує тачками з Японіїї за 112, думаю, що непогано. Китайці просили 140 і не хотіли збавляти.

 

Короче, вибрався з хати вже після 22.00, на вулицях купа машин, кобіта хоче в китайський ресторан, приїхали, ресторан закритий. Симпотний хазяїн пан Янґ каже вибачайте люди добрі, якщо зараз не відпущу офіціянток, потім буду змушений розвозити їх додому на таксі. Ось, якби у мене був мікроавтобус із власним водієм. Треба Янґа познайомити з Ахмедом...

 

Прийшлося йти у «рускій» ресторан, який тримають два Івана, один литовець, інший бєларус, громадянин України, але живе у Севастополі, тому постійно каже хохли та хохляндія. Повбивав би. Виделок не несуть, ножів не несуть, хлоп – офіціянт приніс смачних пельменів (вареники також роблять, але не завжди) з ложками (!). Точно мене з кобітою переплутав з пяними «рускімі» моряками. На чай все одно йому пів – доляри залишив, у інший раз спитаю суворіше за виделки.

 

Поїхали істи морозиво у KFC. Воно у них гарне, мені подобається і в принципі дешеве. Півтора доляри стаканчик. Вже перевалило за північ, але KFC відкриті, хоча людей небагато. Повно непоганих мулаток, переважно у червоному вбранні, ловлю себе на тому, що розглядаю їх, замість дивитися на свою кобіту. У дверях KFC гамірно, якийсь поцан залупається з продавцями, кричить, що «покаже їм кийка», свого власного чи що? Ті йому кричать, що викличуть поліцію. Друзі і дівчина тягнуть поцана до машини, всі розходяться. Зустрічаю знайомого охоронця, колись разом продавали якісь «уокі – токі», заробили якусь копійчину. Розмови про життя – буття: «а він? Та ти що?! А вона? Та не може бути! Четверо онуків?». Йо-мойо, час і справді летить невпинно.

 

Хіт дня – купа мусульманських дівчат (я їх називаю Талібан Ейрлайнс, бо фантазую, що вони можуть бути там стюардесами) у червоних хустках. А їм їде, до речі, кожна друга – просто Жаді, лише попи у деяких завеликі. Правда у Джовані Антонеллі вона також не маленька. На віїзді з заправки (1 літр бензина у нас коштує десь 95 центів) стоїть купа хлопців – дівок (або міні – спідниця, або груди показує), хоча майже всі індо – пакістанського походження (росіяни кажуть індюки). Проїжаю і думаю, якщо спитатися у них, чи «племінницям Бін Ладена сьогодні можна ходити вдягнутими, як одаліски», то вони образяться, чи не дуже?

 

Мабуть образяться та проголосять проти мене фатву, як проти Рушді. Уявляєте, буду продавати вам ці ж самі тексти, але вже за великі грощі (у Португалії «Сотанінські вірші» коштували 100 баксів мяка обкладинка). Ви до цього готові?